Abstract

У статті систематизовані наукові дослідження сучасних проблем публічного управління забезпеченням кібербезпеки в Україні. Зазначено, що кібербезпека – це захист підключених до Інтернету систем, таких як обладнання, програмне забезпечення та бази даних від кіберзагроз. Ця практика використовується окремими особами, підприємствами та державою для запобігання несанкціонованому доступу до центрів обробки даних та інших комп’ютеризованих систем. Звернуто увагу, що загрози постійно розвиваються, і ландшафт кібербезпеки постійно змінюється. Ставки у банківській та фінансовій індустрії високі, оскільки в небезпеці знаходяться значні грошові суми, а також існує ймовірність серйозних економічних потрясінь, якщо банки та інші фінансові системи будуть скомпрометовані. Теж саме стосується витоку персональних даних з органів державної влади та місцевого самоврядування. Аналізуючи інноваційні підходи до кібербезпеки, виокремлені наступні методи: розвідка загроз, машинне навчання, поведінкова аналітика, архітектура нульової довіри, управління ризиками. Виокремлені основні напрями вдосконалення публічного управління забезпеченням кібербезпеки в Україні: використання сучасних захисних технологій, обладнання комплексів, що дозволяють підняти її на найвищий рівень захищеності; підвищення кадрового потенціалу фахівців, здатних вирішувати складні технічні завдання щодо запобігання, обмеження та усунення сучасних кіберзагроз, їх умінь та професіоналізму; скоординовану діяльність суб’єктів кібербезпеки щодо попередження, виявлення та розкриття кіберзлочинів, комп’ютерних атак та кібертероризму; випереджаюче законодавче регулювання, відомчу нормативну правову регламентацію інституту кібербезпеки, протидію кіберзлочинності та кібертероризму, ліквідацію правових прогалин у максимально короткі терміни, відповідно до потреб правозастосовчої практики в цій сфери; активне використання сучасних форм, засобів та методів оперативно-розшукової діяльності, оперативно-розшукових заходів щодо забезпечення вищого рівня кібербезпеки та протидії кіберзлочинності; використання досвіду розвинених зарубіжних країн щодо організації кібербезпеки, протидії кіберзагрозам, боротьби з кібертероризмом та кримінальними кіберситуаціями; тиражування та впровадження у практичну діяльність досвіду забезпечення кібербезпеки, накопиченого різними міжнародними організаціями; створення, розвиток та вдосконалення організаційної та інформаційно-аналітичної служби у суб’єктах кібербезпеки; організація всебічних комплексних наукових досліджень проблем кібербезпеки, кіберзлочинності, кібератак та кібертероризму.

Full Text
Paper version not known

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call