Практика ефективної взаємодії публічної влади і громадських організацій: європейський досвід для України

М Ю Токар

doi:10.33990/2070-4011.63.2020.212673

Abstract

Проаналізовано практику ефективної взаємодії представників публічної влади і громадських організацій у суміжних із Україною країнах Європейського Союзу (далі – ЄС) Польщі, Угорщині, Румунії. Наголошено на тому, що інституції громадянського суспільства мають неабиякі соціально-психологічні переваги й суттєво впливають на розвиток публічно-інституційних відносин у державі. Доведено, що ефективна адаптація держави до вимог громадянського суспільства пришвидшує вдосконалення державної політики сприяння розвитку громадських організацій. Визначено функціональний ланцюг сприяння, за яким проглядається логіка застосування міжнародного досвіду в українських реаліях: державна політика – законодавчі норми – громадянська ініціатива – практика публічної взаємодії. Наголошено на прикладах профільної взаємодії (приклад Румунії), ефективності процедури надання сервісних послуг та її діджиталізації (приклад Польщі) та скоординованої політики сприяння розвитку громадських організацій (приклад Угорщини).

Highlights

Тенденції розвитку громадських організацій у пропонованих країнах, що можуть слугувати добрим прикладом для України, визначаємо у такому функціональному ланцюгу сприяння: державна політика – законодавчі норми – громадянська ініціатива – практика публічної взаємодії
Гололобова, який цілком влучно описує сутність європейської демократичної спільноти: “суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних рис, яке спільно з державою утворює розвинуті правові відносини; суспільство рівноправних громадян, яке не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради спільного блага” [11]
Важливою складовою політики спільних дій інституцій держави і громадянського суспільства, з метою динамічного розвитку демократії в Румунії, на чому наголошується в змісті названих та інших законодавчих документів, є надання консультативних, соціальних та інших послуг, підтримка законодавчих ініціатив удосконалення правового поля, сприяння розвитку неурядових громадських організацій, збереження і примноження засадничих параметрів громадянського суспільства загалом та його взаємодії з державою зокрема

Summary

Introduction

Тенденції розвитку громадських організацій у пропонованих країнах, що можуть слугувати добрим прикладом для України, визначаємо у такому функціональному ланцюгу сприяння: державна політика – законодавчі норми – громадянська ініціатива – практика публічної взаємодії. У демократичних країнах політика сприяння розвитку і діяльності громадських організацій здебільшого стабільна, суб’єкти публічно-управлінських відносин чітко визначені, так само як і їхні повноваження.

Results

Conclusion