Міжнародні стандарти адвокатури: проблеми імплементації у національну правову систему

Abstract

Вітчизняна правова система приводиться у відповідність до правових стандартів міжнародного та регіонального рівнів, що дедалі більше підштовхує Україну орієнтуватися на міжнародні та регіональні (європейські) правові стандарти, які, зі свого боку, слугують еталонами, загальновизнаними й уніфікованими зразками. Орієнтація на міжнародні стандарти прав людини та їхній захист є запорукою повноцінної реалізації низки правових реформ, які відбуваються в Україні впродовж останніх років, і особливо це стосується такого найважливішого правозахисного інституту, як адвокатура. Сьогодні Україна стоїть на шляху втілення нової національної правової ментальності, невід’ємною частиною якої є впровадження міжнародних і європейських стандартів орга нізації та діяльності адвокатури як концепції оптимальних загальновизнаних міжнародною юридичною (адвокатською) спільнотою зразків її організації та діяльності. Метою статті є дослідження ролі міжнародних та європейських стандартів адвокатури у вітчизняній правовій системі та необхідність їх подальшого запровадження на шляху євроінтеграції України. Встановлено, що нормативна база, в якій закріплені національні стандарти адвока тури, неповністю відповідає правовим актам, що закріплюють міжнародні та регіо нальні (європейські) стандарти адвокатури. Авторки доходять висновку, що національна адвокатура потребує подальшого удосконалення правового регулювання з урахуванням міжнародних і регіональних (європейських) стандартів організації та діяльності. Формування національних стандартів адвокатури повинно відбуватися з урахуванням не тільки міжнародних і регіональних (європейських) стандартів, а й пропозицій як окремих адвокатів, так і професійних адвокатських об’єднань та правозахисних організацій.