Взаємозв’язок показників автоімунореактивності та судинорухової функції ендотелію у пацієнтів із початковими проявами хронічної ішемії мозку

Abstract

Вступ. Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним з основних модифікованих судинних факторів ризику хронічної ішемії мозку (ХІМ). Ендотеліальна дисфункція супроводжує АГ і претендує на роль одного з патогенетичних механізмів розвитку ХІМ. Нами проведено дослідження, метою якого була оцінка показників автоімунореактивності до структурних компонентів серцево-судинної системи залежно від наявності АГ і ендотеліальної дисфункції у пацієнтів із початковими проявами ХІМ. Матеріал і методи. Нами було обстежено 55 осіб середнього віку (51,3 ± 7,0 року) з початковими проявами ХІМ. Усім пацієнтам проводилися загальноклінічне, клініко-неврологічне, клініко-інструментальні та клініко-лабораторні обстеження. Рівень автоантитіл (автоАТ) до антигенів тромбоцитів, кардіоміоцитів і ендотелію судин у сироватці крові пацієнтів визначали за методикою О.Б. Полетаєва. Ендотеліальна функція оцінювалася за показниками потокозалежної вазодилатації, рівнем нітриту та ендотеліну‑1. Результати та обговорення. Пацієнти з АГ та особи без АГ статистично значущо відрізнялися лише за рівнями автоАТ до PAPP-A та СоМ‑02. Залежно від ступеня відхилення артеріального тиску (АТ) (АГ І та ІІ ступеня, клінічна артеріальна гіпотензія або нормальний АТ) пацієнти відрізнялися лише за показниками середнього індивідуального рівня імунореактивності (СІРІ) (р = 0,001) та рівнем автоАТ до ДНК (р = 0,015). Статистичний аналіз показав, що пацієнти з АГ (І та ІІ стадії) та особи без АГ статистично значущо відрізнялися за показником СІРІ (χ2(3) = 11,5; р = 0,009) і рівнем автоАТ до ДНК (χ2(3) = 8,6; р = 0,04). Відсоток потокозалежної вазодилатації статистично значущо корелював з СІРІ (r = 0,409; p = 0,003), а також із рівнем автоАТ до с-ANCA (r = –0,309; p = 0,027) та білка PAPP-A (r = 0,361; p = 0,009). Оцінка судинорухової функції ендотелію за вмістом біохімічних маркерів виявила, що рівень нітриту статистично значущо корелював з відносним умістом автоАТ до СоS‑05 (r = 0,326; p = 0,033) та с-ANCA (r = –0,312; p = 0,042) на відміну від ендотеліну‑1, з рівнем якого не було виявлено статистично значущих кореляційних зв’язків. Висновки. За оцінкою показників автоімунореактивності у пацієнтів із початковими проявами ХІМ залежно від ступеня порушення АТ у пацієнтів з АГ спостерігалося підвищення активності кардіодистрофічних процесів на фоні порушення регулюючих впливів на ліпідний і вуглеводний обмін порівняно з особами без АГ. У міру розвитку ендотеліальної дисфункції, за даними компресійної проби у пацієнтів із початковими проявами ХІМ, спостерігалася тенденція до зниження рівня імунореактивності, активації ендотелію та порушення регулювання ліпідного і вуглеводного обміну.