Проблема професійного вигорання викладачів вищої школи та методи його профілактики

Maryna Karpenko

doi:10.12958/2227-2844-2021-2(340)-1-179-191

Abstract

The article is devoted to the study of the problem of professional burnout of higher education teachers, because they work under a constant stress due to their interaction with others. Taking into account the modern pace of life of an average person, a complicated stress background associated with the global pandemic, new requirements for working conditions and life, the problem of the emotional health of an individual becomes increasingly essential. The purpose of our study is to determine and generalize the theoretical and practical backgrounds of the use of health-saving methods in order to prevent professional burnout of teachers of higher educational institutions. The author has studied modern interpretations of the definition of «professional burnout», and is convinced that an integral component of all of them is psychophysical exhaustion of a person. Emotional burnout is defined as a mechanism of psychological defense in response to psycho traumatic influence, that is, burnout is characterized as a special regulatory system that stabilizes the personality and helps to eliminate or minimize feelings of anxiety caused by awareness of the conflict. It is determined that, firstly, professional burnout depends on both objective and subjective factors, and goes through a number of stages (phases), every of which is characterized by certain demonstrations; secondly, with ageing and increasing of teaching experience, higher education teachers become more emotionally exhausted and depersonalized; thirdly, professional burnout is subject to prevention and correction with the help of various health care methods and means that act on the physiological, emotional-volitional and axiological levels, and so forth.

Highlights

Дослідження професійного вигорання показало, що існують різні підходи до його визначення.
Це виявляється в таких симптомах: 1) емоційний дефіцит – розвиток емоційної чуттєвості на тлі перевиснаження, мінімізація емоційного внеску в роботу, автоматизм та спустошення людини під час виконання професійних обов’язків; 2) емоційне відчуження – створення захисного бар’єру у професійних комунікаціях; 3) особистісне відчуження (деперсоналізація) – порушення професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися, виконуючи професійні обов’язки, та до професійної діяльності взагалі; 4) психосоматичні та психовегетативні порушення – погіршення фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних та психовегетативних порушень, як розлади сну, головні болі, проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення хронічних хвороб тощо
Під здоров’язбережувальними методами профілактики професійного вигорання ми розуміємо впливи на організм людини, спрямовані на регуляцію її емоційного та психофізичного стану.

Summary

Introduction

Дослідження професійного вигорання показало, що існують різні підходи до його визначення. Це виявляється в таких симптомах: 1) емоційний дефіцит – розвиток емоційної чуттєвості на тлі перевиснаження, мінімізація емоційного внеску в роботу, автоматизм та спустошення людини під час виконання професійних обов’язків; 2) емоційне відчуження – створення захисного бар’єру у професійних комунікаціях; 3) особистісне відчуження (деперсоналізація) – порушення професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися, виконуючи професійні обов’язки, та до професійної діяльності взагалі; 4) психосоматичні та психовегетативні порушення – погіршення фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних та психовегетативних порушень, як розлади сну, головні болі, проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення хронічних хвороб тощо

Objectives

Results

Conclusion