Механізм оцінки ризиків стейкхолдерів проєктів концесії, що реалізуються у морських портах

Abstract

Метою дослідження є розробка науково-обґрунтованого механізму оцінки ризиків стейкхолдерів концесійних проєктів, що реалізуються у морських портах України. Завдання дослідження складались з встановлення стейкхолдерів проєкту концесії, ідентифікації ризиків учасників концесійного проєкту, розробки концептуальної моделі розподілу ризиків між стейкхолдерами проєкту концесії у морському порту, оцінки вагомості завданого збитку від виникнення ризиків на кожній фазі життєвого циклу проєкту концесії. Предметом дослідження є моделі і методи управління ризиками у проєктах концесії у морських портах. Отримано наступні результати: були визначені стейкхолдери концесійного проєкту, до яких відносяться державні органи, бізнесові структури та населення певного регіону, де реалізується проєкт. У роботі були ідентифіковані ризики концесійного проєкту і на цій основі здійснено розподіл ризиків між стейкхолдерами, що дозволило запропонувати концептуальну модель, яка враховує особливості діяльності кожного з учасників проєкту концесії та згруповує наведені ризики в залежності від поставлених цілей. Ризики були оцінені в залежності від ступеня завданого збитку та розподілені між стейкхолдерами за фазами життєвого циклу проєкту. У роботі була проведена оцінка вагомості кожного з наведених ризиків і зроблено висновок, що найбільший вплив на ефективність реалізації концесійного проєкту в морському порту має ризик введення воєнного стану. У роботі встановлено, що одним з напрямків реформування портової галузі, як елемента транспортної системи, є застосування механізмів державно-приватного партнерства. Проаналізувавши міжнародний досвід, було визначено ефективність реалізації проєктів концесії у морських портах. Було відмічено, що проєкти, у тому числі концесійні, пов’язані з високим ступенем ризику. Для управління ризиками концесійних проєктів запропоновано використовувати методологію проєктно-орієнтованого управління. Були ідентифіковані стейкхолдери проєкту, здійснено розподіл ризиків між ними та проведена оцінка вагомості ризиків при реалізації проєктів концесії у морських портах. Це дозволило згрупувати ступені можливого збитку від настання ризиків на значний, середній та незначний збиток та оцінити можливий вплив ризику на фази життєвого циклу концесійного проєкту. У підсумку була запропонована концептуальна модель розподілу ризиків між стейкхолдерами та оцінена вагомість кожного з представлених у роботі ризиків для проєкту концесії, що реалізується у морському порту.