Структура пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією

Abstract

Актуальність. Неконтрольований артеріальний тиск в осіб (АТ) пов’язаний із чотириразовим збільшенням ризику розвитку серцево-судинних подій порівняно з пацієнтами з АГ, які досягли цільового рівня АТ. Мета: оцінити загальну характеристику пацієнтів із резистентною АГ, які проходили стаціонарне лікування у відділенні симптоматичних гіпертензій ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», та визначити досягнення цільового рівня артеріального тиску в пацієнтів із резистентною АГ, які приймають 3 антигіпертензивні препарати та більше. Матеріали та методи. У дослідження було включено 1146 пацієнтів із резистентною АГ, які приймали 3 антигіпертензивні препарати та більше і лікувалися у відділенні симптоматичних гіпертензій ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України». Рівень офісного АТ при надходженні хворих у відділення при прийомі 3 антигіпертензивних препаратів і більше становив ≥ 140/90 мм рт.ст.: середній рівень систолічного (САТ)/діастолічного АТ (ДАТ) був 174,60 ± 0,64/100,50 ± 0,38 мм рт.ст. Пацієнтам проводили такі обстеження: вимірювання зросту та маси тіла, офісного АТ, добове моніторування артеріального тиску, ехокардіографічне дослідження, вимірювання швидкості поширення пульсової хвилі та центрального артеріального тиску, визначення нічного апное сну, загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, визначення рівнів тиреотропного гормона, Т3, Т4, реніну крові, альдостерону крові та їх співвідношення, визначення метанефринів сечі, кортизолу. Результати. Серед пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією жінок було більше, ніж чоловіків, — 62,7 проти 36,7 % відповідно. Серед них у 5 % була виявлена вторинна АГ, де в структурі переважну частку становили ренопаренхімна артеріальна гіпертензія, аденома наднирників із гіперальдостеронізмом та порушення функції щитоподібної залози з гіпотиреозом. У 16,6 % пацієнтів із резистентною АГ відмічався цукровий діабет 2-го типу, 15,8 % пацієнтів перенесли порушення мозкового кровообігу в анамнезі, де переважав ішемічний інсульт — 12,8 %. У пацієнтів, у яких не було досягнуто цільового САТ (31 %), спостерігались достовірно вищі показники АТ при надходженні в стаціонар. У них відмічались достовірно вищий рівень кортизолу крові (155,0 ± 44,0 нг/л проти 35,9 ± 20,8 нг/л), вищий індекс маси міокарда лівого шлуночка (147,50 ± 3,46 г/м2 проти 135,30 ± 1,74 г/м2), частіше спостерігались ожиріння (42,9 проти 37,5 %), аномалії розвитку нирок (2,7 проти 0,8 %), облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок (2,0 проти 0,2 %), структурні зміни наднирників (3,0 проти 1,2 %), нефропатія (1,3 проти 0,2 %), вищий ступінь серцевої недостатності (СН 2А стадії; 16,9 проти 8,5 %). Ступінь зниження офісного АТ серед пацієнтів, які приймали 3 антигіпертензивні препарати та більше, загалом становив для САТ 43,47 ± ± 0,65 мм рт.ст., для ДАТ — 20,33 ± 0,74 мм рт.ст., р < 0,001 для обох значень. ДАТ між пацієнтами, які приймали 3 препарати та 4 препарати і більше, достовірно не відрізнявся та становив 19,88 і 20,81 мм рт.ст. відповідно, а офісний САТ достовірно більше знизився в пацієнтів, які приймали 4 препарати та більше, — на 45,78 мм рт.ст. порівняно з групою, яка приймала 3 препарати, — 41,3 мм рт.ст., р < 0,001. Висновки. Вторинна артеріальна гіпертензія була виявлена в 5 % хворих із резистентною гіпертензією, в структурі найбільшу частку становили ренопаренхімна гіпертензія, аденома наднирників із гіперальдостеронізмом та порушення функції щитоподібної залози з гіпотиреозом.