Порівняльна характеристика ауксологічних і гормональних показників пацієнтів із затримкою внутрішньоутробного розвитку та пацієнтів із соматотропною недостатністю

Abstract

Мета — порівняльний аналіз ауксологічних і гормональних показників пацієнтів із низькорослістю внаслідок затримки внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР) або соматотропної недостатності. Матеріал та методи. Проведено обстеження 84 дітей (55 хлопчиків і 29 дівчинок) передпубертатного віку з низькорослістю (<-2 SDS). У 34 пацієнтів встановлено наявність ізольованої соматотропної недостатності, у решти низько-рослість було пов’язано із затримкою внутрішньоутробного розвитку. На час обстеження всі пацієнти були в стані евтиреозу, лікування рекомбінантним гормоном росту (рГР) не отримували. Соматотропну функцію до- сліджували за допомогою фармакологічних тестів (інсулін, клонідин). Рівні гормону росту (ГР), інсуліноподібного чинника росту 1 (ІЧР‑1) досліджували методом твердофазного імуноферментного аналізу з використанням наборів «Immulate 2000 XPi». Рівні тиреотропного гормону (ТТГ), тироксину (Т4) вільного, трийодтироніну (Т3) вільного, ІЧР-зв’язуючого білка 3 (ІЧР-ЗБ‑3) досліджували імунорадіометричним методом за допомогою стандартних наборів (Immunotech® kit, Чехія). Результати. Усі діти з низькорослістю з ознаками ЗВУР на тлі однакового гестаційного віку мали суттєве зниження довжини та маси тіла на час народження порівняно з показниками дітей з ізольованою соматотропною недостатністю. Дефіцит зросту та маси зберігався й навіть зростав протягом тривалого часу (до 6-7-річного віку) в усіх обстежених. Ступінь відставання в рості та рентген-віці, швидкість росту та стадія статевого дозрівання в усіх обстежених достовірно не різнилися. У більшості (68,0%) пацієнтів зі ЗВУР без «спонтанного зростання» зафіксовано адекватний стимульований викид ГР, який достовірно перевищував пік викиду в дітей з ізольованим дефіцитом гормону росту, проте такі діти зберігали суттєве відставання в зрості та масі тіла. У решти пацієнтів зі ЗВУР (16 осіб, 32%) і в пацієнтів з ізольованим дефіцитом ГР встановлено різке зниження стимуляційного викиду ГР, що свідчить про наявність різкого дефіциту ГР. В усіх обстежених виявлено зниження рівнів ІЧР‑1 та ІЧР-ЗБ‑3 у сироватці крові. Зниження рівнів ІЧР-ЗБ‑3 було однаковим у пацієнтів усіх груп, а суттєве зниження рівня ІЧР‑1 спостерігали в дітей із соматотропною недостатністю (р<0,05) порівняно з показником пацієнтів зі ЗВУР із низьким викидом ГР. Висновки. У пацієнтів із затримкою внутрішньоутробного розвитку, які не мають «спонтанного зростання», можуть спостерігатися як нормальні, так і знижені показники стимульованого викиду гормону росту на тлі суттєво знижених показників ІЧР‑1 та ІЧР-ЗБ‑3. Дефіцит зросту, маси тіла, зниження рівнів ІЧР‑1 та ІЧР-ЗБ‑3 зберігаються тривалий час після народження дитини.