Abstract
Розглянуто основні можливі випадки нестачі бойової спроможності тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України на початку довгострокового періоду планування розвитку її системи озброєння та пов’язані з ними можливі варіанти обрання стратегій переоснащення авіаційних частин на нову бойову авіаційну техніку для ліквідації наявної нестачі. Названі варіанти стратегій пропонується звести у три основні групи, а саме стратегію сталого розвитку, коли необхідна спроможність досягається наприкінці періоду планування, стратегію постійної ліквідації нестачі спроможності вздовж всього періоду планування, та стратегію швидкої ліквідації нестачі спроможності за мінімально можливий час. Запропоновано формалізовані, із застосуванням методу бойових потенціалів, критерії раціональності програми розвитку системи озброєння тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України, за допомогою використання яких, на відміну від відомих методичних підходів, можливо здійснити синтез такої раціональної програми у зворотній постановці математичної задачі оптимізації.
Highlights
Синтез програм розвитку здійснюється за схемою так званого прямого синтезу, коли здійснюється генерація обмеженої кількості альтернатив, послідовне їх оцінювання та обрання кращого варіанту за прийня
Згідно вимог керівних документів [4], початком оборонного планування має стати оцінювання середовища безпеки та формування вимог до спроможностей складових Збройних Сил України, а також оцінка наявних спроможностей щодо виконання завдань за всіма визначеними сценаріями ймовірного застосування, зокрема, Повітряних Сил Збройних Сил України
These strategy options are proposed to be brought into three main groups: the strategy of sustainable development, when the ability is required to be achieved at the end of the planning period, the strategy of permanent elimination of the lack of capacity throughout the entire planning period, and the strategy of rapid elimination of the lack of capacity in the shortest possible time
Summary
Розглянуто основні можливі випадки нестачі бойової спроможності тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України на початку довгострокового періоду планування розвитку її системи озброєння та пов’язані з ними можливі варіанти обрання стратегій переоснащення авіаційних частин на нову бойову авіаційну техніку для ліквідації наявної нестачі. Як показує проведений аналіз [6; 13,14,15,16,17], проблема переозброєння Збройних Сил України, що актуальна саме для авіації Повітряних Сил, з точки зору науково-методичного забезпечення розглядається у площині пошуку раціональних і економічно обґрунтованих шляхів їх оснащення сучасними зразками ОВТ як проведення комплексу наукових досліджень, щодо обґрунтування завдань і заходів середньострокових програм озброєння. За результатами проведених на сьогодні наукових досліджень у напрямку вдосконалення науковометодичного апарату щодо обґрунтування та прийняття рішень по вибору шляхів забезпечення Збройних Сил України сучасними зразками ОВТ на етапі формування середньострокових (довгострокових) програм озброєння, можна зробити висновок, що існуючі методичні підходи, як правило, обмежуються урахуванням принципу щодо мінімізації витрат держави на їх придбання, експлуатацію (бойове застосування) та утилізацію ОВТ, але досліджень щодо власне обґрунтування того самого необхідного рівня спроможностей, який має забезпечити майбутній кількісно-якісний склад авіаційних угруповань у середньостроковій та довгостроковій перспективі, вкрай недостатньо. З оглядом на результати наведеного вище аналізу стану питання метою статті є формування формалізованих критеріїв раціональності програми розвитку системи озброєння авіації ПС ЗС України на довгостроковій перспективі, які би дозволяли здійснювати постановку та розв’язування задачі синтезу такої програми у вигляді зворотної математичної задачі оптимізації
Sign-in/Register to view highlights & summary Sign-in/Register to access full text options 
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a call
