ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ ДИСКУРС ПОНЯТТЯ «ПАРТИСИПАТИВНА ДЕМОКРАТІЯ»

Abstract

Демократія участі – це тип демократії, за якого громадяни мають можливість приймати рішення, прямо чи опосередковано, щодо законів і питань держави. Демократія участі тісно пов’язана з прямою демократією. У демократії участі громадяни беруть участь ширше, ніж у прямій демократії, і можуть залучати або не залучати обраних посадових осіб. Навпаки, у прямій демократії немає обраних посадових осіб, і всі громадяни приймають рішення щодо кожного аспекту управління; рішення, прийняті громадянами, стають законом. Демократія участі є егалітарною. Це дає громадянам можливість самоуправління через голосування та публічні обговорення, одночасно сприяючи рівності. Він закликає до децентралізації політичної влади та має на меті надати громадянам помітну роль у прийнятті рішень. Однак демократія участі є найбільш успішною, коли її застосовують у містах або районах з невеликим населенням. Представницька демократія покладається на обраних посадових осіб, які приймають рішення від імені своїх виборців. Однак це зобов'язання не є юридично обов'язковим. Представники, як правило, голосують за партійною лінією та іноді приймають рішення, виходячи зі своїх партійних чи особистих інтересів, а не з огляду на бажання їхніх виборців. Громадяни в такому типі демократії не мають прямого голосу в уряді. У результаті багато хто голосує за представника політичної партії, яка близька до їхніх політичних поглядів і сподівається на краще. Оскільки демократія участі сприяє самоврядуванню, громадяни беруть на себе відповідальність за створення законів і прийняття рішень щодо державних питань. Окремим особам не потрібно голосувати за партійною ознакою, оскільки вони мають право голосу. Коли представники беруть участь в уряді за участю, вони зобов’язані діяти в інтересах своїх виборців, на відміну від представницької демократії. Демократія участі створює довіру, розуміння та консенсус між урядом і громадянами.