ЕВОЛЮЦІЯ ПОНЯТТЯ “УКРАЇНА” В РАННЬОМОДЕРНІ ЧАСИ У ВИСВІТЛЕННІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ

Abstract

Анотація. Мета дослідження полягає у вияві основних тенденцій сучасного наукового дискурсу щодо інтерпретації проблеми еволюції в ранньомодерні часи самоназви “Україна”. Методологія дослідження передбачає використання симбіозу методів компаративістики, контекстуального аналізу, сходження від абстрактного до конкретного і навпаки. Наукова новизна визначається тим, що з’ясовано основні закономірності сучасного наукового дискурсу в Україні, пов’язаного з осмисленням функціонування в ранньомодерній Україні самоназви “Україна” та похідних понять – “український народ”, “українці”. Простежено тематичний і концептуальний перегук між сучасними інтерпретаціями, виділено наукові новації, які з’явилися останнім часом, окреслено перспективні напрямки подальших досліджень. Висновки. У перші десятиліття ХХІ ст. спостережено поновлення дослідницької уваги до інтерпретацій функціонування в минулому самоназви «Україна», проте акцент зміщено з проблем походження та первісної семантики цього поняття до з’ясування особливостей його вживання в ранньомодерні часи. Зокрема, простежено обіг поняття в середовищі української шляхти та козацтва, місце самоназв “Україна”, “український народ”, “українці” у практиках еліти Гетьманщини до кінця 70-х рр. ХVII ст., розглянуто функціонування поняття “Україна” в козацьких наративах XVIII ст. Виділено дві важливі тенденції наукового дискурсу: еволюція самоназви “Україна” не вийшла за географічно-територіальні рамки; назва “Україна” перетворилася на політонім, а поняття “український народ” та “українці” стали маркером ідентичності еліти Гетьманщини. 
 Ключові слова: Україна, українці, український народ, сучасна історіографія, науковий дискурс, концепція, ключові тенденції.