РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ 137СS МОХОВО-ЛИШАЙНИКОВОГО ПОКРИВУ В УМОВАХ СВІЖОГО СУБОРУ

Abstract

Досліджено сучасне радіоактивне забруднення мохово-лишайникового покриву в умовах свіжого субору в лісах Українського Полісся. Щільність радіоактивного забруднення ґрунту в межах пробної площі варіювала у широких діапазонах – від 315 до 708 кБк/м2. Виявлено значні коливання величин питомої активності та показників інтенсивності надходження 137Cs для всіх досліджуваних видів зелених (брієвих) мохів та епігейних лишайників. Так, на пробній площі для дикрану багатоніжкового середній вміст 137Сs становив 11538±1022 Бк/кг; для плевроцію Шребера – 9312±679 Бк/кг. З'ясовано, що радіоактивне забруднення дикрану багатоніжкового істотно вище, ніж у плевроцію Шребера (в 1,2 раза). Концентрація 137Cs у лишайниках загалом змінювалась в широкому діапазоні – від 3975 до 9182 Бк/кг. Найменші значення вмісту 137Cs встановлено у кладонії м'якої, а найбільші – у кладонії дюймової. Коефіцієнт накопичення 137Cs для лишайників був у діапазоні від 3,2 до 6,5, а для зелених (брієвих) мохів – від 3,8 до 7,7. Коефіцієнт переходу 137Cs у лишайниках родини Кладонієвих змінювався від 11,8 до 24,4 м2·кг-1·10-3. За інтенсивністю накопичення 137Cs епігейні лишайники можна розмістити таким чином: кладонія дюймова > кладонія струнка > кладонія оленяча > кладонія м'яка. Щодо зелених мохів, то для дикрану багатоніжкового середній показник коефіцієнта переходу становив 29,2±0,9 м2·кг-1·10-3, майже в 2 рази більше, ніж для плевроцію Шребера – 16,3±0,06 м2·кг-1·10-3. Значення концентрації 137Сs у мохово-лишайниковому покриві має тісний лінійний зв'язок з величиною щільності радіоактивного забруднення ґрунту.