Abstract
Problem’s setting. The problem of interpretation and research of the term “intertextuality” today is a topical issue of philosophy, literary criticism, linguistics, modern Ukrainian linguistic poetics, and stylistics of the text. That is, no text can be created in an empty space, it must have an intertextual relationship with other works or texts. Analysis of recent studies. The theoretical basis for the study formed works in the field of modern linguistics, in particular, Robert de Bogrand, Alexander Veselovsky, Olga Vorobyova, Wolfgang Dressler, Alexander Potebnya considered “intertextuality” as a textual category; Yuri Lotman, Vladimir Lukin – as a prerequisite for textuality; Lyudmyla Babenko, Suren Zolyan, Larysa Omelchenko, Natalia Fateeva – as means of its implementation in specific texts. Objective of the research. The purpose of the work is to analyze the external and internal connections of the literary text of Maksym Rylsky and the means of their realization in the explicitly intertextual process of the text’s existence. The main part. The article studies the peculiarities of the artistic embodiment of intertextuality in the poems of Maxim Rylsky; the definition of intertext in a broad and narrow sense is traced; the classification of the intertextuality of Jennet is singled out. The focus is on the separation of language units, intertextual components in the language of Maxim Rylsky; examples and quotations, allusions, titles, epigraphs, hints, genre connection of texts, references to the pretext in the artist’s creative work are given and analyzed. Conclusions. Research and analysis of the intertextuality of the artist’s poetics show that in a new way the comprehension and depiction of quotations, allusions, epigraphs, titles, hints, paraphrases become differential features of the individual author’s style.
Highlights
Проблема інтертекстуальності та поглиблення й урізноманітнення теоретико-методологічної інтерпретації терміна «інтертекстуальність» вже кілька десятиліть залишаються актуальними для багатьох гуманітарних наук – філософії, літературознавства, лінгвістики, зокрема лінгвопоетики та стилістики тексту
Курте та ін.): в тексті наявна своєрідна конотація, що стає маркером, спроможним відіслати читача до інших текстів [Сюта 2007: 234]
ConclusionsResearch and analysis of the intertextuality of the artist’s poetics show that in a new way the comprehension and depiction of quotations, allusions, epigraphs, titles, hints, paraphrases become differential features of the individual author’s style
Summary
У статті запропоновано дослідження особливостей реалізації інтертекстуальності в поезіях Максима Рильського; простежено поняття «інтертекст» у широкому та вузькому розумінні; схарактеризовано класифікацію інтертекстуальності Ж. Ж. Женнет у книзі «Палімпсести: Література другого ступеня» запропонував п’ятикомпонентну класифікацію типів транстекстуальності, тобто текстуальної трансцеденції, в основу якої покладено різні критерії: інтертекстуальність як співприсутність в одному тексті двох або більше текстів (цитата, алюзія, плагіат тощо); паратекстуальність як відношення тексту до свого заголовка, післямови, епіграфа; метатекстуальність як коментувальне й часто критичне покликання на свій передтекст; гіпертекстуальність як висміювання або пародіювання одним текстом іншого; архітекстуальність, що може усвідомлюватися як жанровий зв’язок текстів» [Piege-Gro 2008: 120]. Заголовок відіграє важливу роль для розуміння тексту, усіх його категорій і зв’язків з іншими текстами через цитування, алюзії, натяки, парафрази. Безпосередньо виражений зв’язок заголовка віршованого роману Максима Рильського з однойменною поемою Тараса Шевченка «Марина» автор посилює за допомогою епіграфа, взятого з Шевченкової поеми: Неначе цвяшок, в серце вбитий, / Оцю Марину я ношу [Шевченко 2002: 67].
Sign-in/Register to view highlights & summary 
Published Version
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a call