Abstract
The article is aimed at the study of linguistic aspects of persuasion in diplomatic discourse. The discursive analysis has been employed to establish features of diplomatic discourse, whereas the methods of semantic, syntactic and stylistic analyses have been applied to examine linguistic means of persuasion. As a result of the study, persuasion has been defined as a communicative phenomenon which has an impact on the addressee’s opinions, impressions, attitude, feelings, and emotions and includes rational-logical and affective components. Characteristic features of diplomatic style, such as interdiscursiveness, the presence of a mass addressee, the use of cooperative and confrontational strategies, ritualization, dialogical nature, and persuasiveness have been established. Linguistic means of persuasion, namely lexical, grammatical, syntactic and stylistic, have been analyzed in detail. Lexical means of persuasion include etiquette cliches, terms and idioms, abbreviations, international and bookish vocabulary which add a special tonality to the diplomatic document. The use of grammatical means of persuasion (the superlative degree of adjectives and adverbs, intensifiers, infinitive, verbal and parallel constructions) helps to accentuate and highlight important elements in diplomatic texts. In turn, stylistic means, especially epithets, metaphors and metonymy, contribute to the credibility of diplomatic speeches and addresses. The obtained results contribute to further scientific development of the problem of persuasive communication.
Highlights
The article is aimed at the study of linguistic aspects of persuasion in diplomatic discourse
Linguistic means of persuasion, namely lexical, grammatical, syntactic and stylistic, have been analyzed in detail
Lexical means of persuasion include etiquette clichés, terms and idioms, abbreviations, international and bookish vocabulary which add a special tonality to the diplomatic document
Summary
Метою статті є дослідження лінгвістичних аспектів персуазивності в дипломатичному дискурсі. За допомогою дискурсивного аналізу було встановлено особливості дипломатичного дискурсу, а мовні засоби персуазивності розглянуто за допомогою методів семантичного, синтаксичного та стилістичного аналізу. У результаті дослідження надано визначення персуазивності як комунікативного явища, що передбачає здійснення впливу адресанта на думку, враження, ставлення, почуття, емоції адресата та включає раціонально-логічний і афективний компоненти. Встановлено характерні ознаки дипломатичного стилю: інтердискурсивність, наявність масового адресата, використання кооперативних і конфронтативних стратегій, ритуалізованість, діалогічність, а також персуазивність. Докладно проаналізовано мовні засоби персуазивного впливу, лексичні, граматичні, синтаксичні та стилістичні. У свою чергу стилістичні засоби, перш за все епітети, метафори та метонімія, сприяють переконливості дипломатичних промов і звернень. Ключові слова: персуазивність, дипломатичний дискурс, лексичні засоби персуазивності, граматичні засоби персуазивності, стилістичні засоби персуазивності. Skriabina Viktoriia, Candidate of Linguistics, Associate Professor, Kyiv National Linguistic University, Kyiv, Ukraine
Sign-in/Register to view highlights & summary Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a callDisclaimer: All third-party content on this website/platform is and will remain the property of their respective owners and is provided on "as is" basis without any warranties, express or implied. Use of third-party content does not indicate any affiliation, sponsorship with or endorsement by them. Any references to third-party content is to identify the corresponding services and shall be considered fair use under The CopyrightLaw.
