Abstract
У статті аналізується проблема інституціоналізації публічних акторів і форм їх взаємодії в сучасному постмодерновому політичному просторі. Виявлено і охарактеризовано нові тенденції зміни їх суб’єктності у формуванні громадського капіталу в різних типах режимів: гібридизація, мережевість, індивідуалізація, транскордонність, конфліктність. Оцінено вплив інформаційних технологій, які стають одним з головних інструментів реалізації публічної політики в сучасних політичних умовах і яких у перспективі можна розглядати в якості основи трансформації політичних систем всіх типів. Визначено, що ключовим механізмом розвитку політичних практик акторів є конвертація різних видів ресурсів в публічний капітал, який є частиною політичного капіталу. З’ясовано, що публічні актори діють в конкретних інституційних режимних рамках, мають інкорпоровану здатність брати участь в колективних та індивідуальних діях, грунтуючись на своїх інтересах, перевагах і ідентичностях. В роботі доведено, що публічні актори, перебуваючи в певному режимному середовищі, формують особливі форми публічного капіталу, який відображає ступінь ефективності, відкритості та конфліктності політичної системи.
Published Version
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a call