МОДЕЛЬ СТРЕСОСТІЙКОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП

Abstract

У статті обґрунтовується модель стресостійкості соціального працівника. Зазначається, що від успішного вирішення питань розвитку стресостійкості залежить ефективність професійної діяльності соціальних працівників, здатних підтримувати високу опірність негативним діям, доцільність поведінки, зберігаючи психофізичне благополуччя, здійснюючи пошук шляхів забезпечення успішного функціонування та підвищення безпеки своєї праці. Під час теоретичного аналізу професійної діяльності соціальних працівників різних вікових груп виокремлено дві основні групи джерел стресу в їхній професійній діяльності – зовнішні і внутрішні. З метою оцінки правомірності виокремлення виокремлених стрес-чинників здійснено аналіз результатів опитування респондентів про джерела стресу в їхній професійній діяльності. На основі узагальнення уявлень про ресурси стресостійкості особистості соціального працівника розроблено та обґрунтовано модель його стресостійкості, яка складається із трьох блоків: індивідуально-психологічні характеристики особистості соціального працівника, соціально-психологічні характеристики його особистості та характеристики поведінки соціального працівника у стані стресу. Зазначені блоки складають структуру стресостійкості соціального працівника, яка є загальною і для працівника з розвиненою стресостійкістю, і для працівника із нерозвиненою стресостійкістю. Їхня відмінність полягає в якісних і кількісних особливостях змістовних елементів, із яких складаються ці блоки.