Успішність природного поновлення у смерекових пралісах НПП «Верховинський»

Abstract

Об’єкти досліджень знаходились на території природоохоронних науково-дослідних відділень (ПНДВ) – Чивчинського та Прикордонного НПП «Верховинський. Саме у лісовому фонді цих відділень зафіксовано найбільші площі смерекових пралісів, територія яких є найвіддаленішою та важкодоступною в Українських Карпатах.   
 Забезпечення смерекових пралісів підростом на одному дослідному об’єкті (ПП № 3) оцінено як добре (1 клас якості, 19,6 тис. шт.∙га-1); на двох об’єктах (ПП № 1 та № 5) – як добре (2 клас якості, 8,3 та 8,1 тис. шт.∙га-1, відповідно); на одному об’єкті (ПП № 4) як задовільне (6,9 тис. шт.∙га-1); на одному об’єкті (ПП № 2) як незадовільне (2,4 тис. шт.∙га-1).
 Три із досліджених пралісових угруповань (ПП № 1, № 2 та № 3) досягли стадії старіння (aging phase), два (ПП № 4 та № 5) – стадії розпаду (breakdown phase). Можна попередньо узагальнити, що інтенсивність проходження процесу природного поновлення не залежить від стадії розвитку пралісу, а визначається повнотою деревостану, кількістю «вікон» і прогалин у наметі, розвитком трав’яного вкриття. 
 Розподіл підросту Picea abies (L.) Karst. за висотними групами (10-39; 40-129; 130 см і більше) становить, відповідно, 56-66%; 27-41%; 3-16%. 
 Підріст Sorbus aucuparia L. займає незначну частку у загальній кількості підросту (до 5%). Близько половини підросту деревного виду пошкоджено дикими тваринами.
 Частка пошкодженого підросту Picea abies є незначною (менше 5%). Основна причина полягає у пошкодженні верхівок молодих рослин падаючими фрагментами із сухостійних стоячих дерев або падінням самих дерев.
 Загалом процес природного поновлення у смерекових пралісах НПП «Верховинський», які досягли стадії старіння або стадії розпаду, проходить задовільно.