Генезис структурно-функціональних порушень та гідростатична модель кісти Бейкера

Abstract

Вступ. Колінний суглоб оточують різноманітні кістоподібні утворення (КПУ) — бурси, які у нормі клінічно не проявляються. Усі синовіальні порожнини, до яких, зокрема, належать колінний суглоб та бурси, які оточують колінний суглоб, містять синовіальну рідину. Синовіальна рідина є ультрафільтратом плазми крові і складається із білків та інтерстиціальної рідини. У літературі описані бурси, що оточують колінний суглоб, висвітлена ультразвукова класифікація кіст Бейкера залежно від стадії перебігу, яка запропонована І.М. Даниловою [10], та класифікація кістозного переродження меніска, але відсутня інформація щодо патофізіологічних та гістохімічних змін, які відбуваються у КПУ ділянки колінного суглоба, а також відсутня патофізіологічна модель КПУ ділянки колінного суглоба, яка б відображала природу даного захворювання з точки зору фізико-біохімічних процесів. Матеріали та методи. У травматологічному відділенні клініки ­ушкоджень Військово-медичного клінічного центру Північного регіону з початку 2016 року під спостереженням знаходилось 15 пацієнтів із клінічної картиною кістоподібного утворення ділянки колінного суглоба, що підтверджено інструментальними методами обстеженнями: ультразвуковим дослідженням (УЗД), магнітно-резонансною томографією (МРТ) та спіральною комп’ютерною артрографією (СКТА) колінного суглоба. Із них литково-напівперетинчастий бурсит спостерігався у 9 пацієнтів, кісти менісків — у 5 пацієнтів, бурсит переднього відділу колінного суглоба — в 1 пацієнта. Серед пацієнтів 11 чоловіків та 4 жінки. Середній вік пацієнтів становив 43,5 року. Об’єктом дослідження були кістоподібні утворення ділянки колінного суглоба. Усім хворим із КПУ проводили комплексне інструментальне обстеження, яке включало УЗД, СКТА, МРТ, вимірювання внутрішньосуглобового та внутрішньокістозного тисків за допомогою контактного манометра фірми Stryker та надалі — діагностично-лікувальної артроскопії. На основі отриманих даних УЗД проводився розподіл хворих на 4 групи, що базується на процентному відношенню внутрішньопросвітних нашарувань (включень) до загального просвіту КПУ, що дало можливість сформувати нову класифікацію КПУ ділянки колінного суглоба для вибору того чи іншого методу лікування. Результати та обговорення. Для формування та прогресування КПУ має значення підвищений тиск, який становить у середньому 29 мм рт.ст. у положенні згинання та до 58,4 мм рт.ст. у положенні розгинання. Виходячи із попередніх даних, на нашу думку, критичним показником тиску, при якому може настати розрив кісти Бейкера, є тиск більше 60 мм рт.ст. Зазвичай таке ускладнення виникає при тривалому існуванні кісти, коли тривала адсорбція білкових молекул на стінці кісти призводить до адсорбційного зниження міцності та зниження поверхневого натягу — ефект Ребіндера. Висновки. Враховуючи дані біохімічних процесів, УЗД та ендоскопії кіст Бейкера на різних стадіях, ми дослідили, що сама стінка кісти не потовщується, а відбувається пристінкове нашарування білкових молекул із формуванням глобул, які і формують так звану псевдостінку. У подальшому ці нашарування починають формувати перетинки між протилежними стінки, ущільнюватись, що призводить до камерності КПУ. На пізніх стадіях дані нашарування переважають над просвітом КПУ. Запропонована нами класифікація заснована на визначенні процентного відношення внутрішньопросвітних нашарувань до загального просвіту КПУ у двох зрізах та відображає основні морфологічні зміни, що дає можливість визначити оптимальний метод лікування даного кістоподібного утворення та широкого практичного використання у травматології та ортопедії.