ОПТИМІЗАЦІЯ ФОНДООЗБРОЄНОСТІ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ ЗА ДОПОМОГОЮ ВИРОБНИЧИХ ФУНКЦІЙ

Abstract

Нехтування питаннями управління фондоозброєністю на промислових підприємствах, брак інформації про рівень її відмінності від оптимальної величини неухильно призводять до нераціонального використання основних виробничих фондів і робочої сили. Це, у свою чергу, неминуче проявляється в зниженні конкурентоспроможності окремих вітчизняних товаровиробників, погіршенні їх фінансового становища і, врешті-решт, завершується банкрутством. Таким чином, необхідно постійно відстежувати виникнення неоптимальної фондоозброєності, яка здатна викликати відносний надлишок одного з найважливіших виробничих факторів-ресурсів і зниження ефективності використання іншого.Запропоновано процедуру аналітичного визначення оптимальної фондоозброєності товаровиробника за допомогою граничної норми технологічного заміщення ресурсів у рамках динамізованих виробничих функцій, що дозволило перевірити наукову гіпотезу про відносну надлишковість основних засобів порівняно з оплатою праці не тільки на рівні галузі промисловості, а й на окремих машинобудівних і харчових підприємствах. Зокрема, обґрунтовано ряд узгоджених критеріїв оптимальної фондоозброєності, коли побудована виробнича функція адекватно описує варіацію в часі техніко-економічних показників товаровиробника, та розроблено альтернативні управлінські рекомендації у разі виявлення неоптимальності фактичної фондоозброєності на підприємстві.Апробація запропонованих теоретико-методологічних положень і практичних рекомендацій на вітчизняних підприємствах різних галузей промисловості показала, що на підприємствах машинобудування і харчової промисловості України в останні роки спостерігався істотний надлишок основних виробничих фондів порівняно з оплатою праці. Фактичне перевищення необхідної фондоозброєності, тобто її неоптимальність, у цей період сформувалося під впливом двох головних чинників: наявності на підприємствах промисловості великої кількості застарілого і спрацьованого техніко-технологічного устаткування, яке неефективно використовувалось, й штучного заниження вартості виробничого фактора «робоча сила», що проявляється в необґрунтовано низькій оплаті праці персоналу досліджуваних підприємств.