ФОНДООЗБРОЄНІСТЬ У МАШИНОБУДУВАННІ УКРАЇНИ: РЕАЛЬНІСТЬ І ОПТИМАЛЬНІСТЬ

Abstract

Досліджується ситуація виникнення неоптимальної фондоозброєності на основі порівняння відносної швидкості динаміки показників продуктивності праці, фондовіддачі та фондоозброєності в машинобудуванні України за останні роки. Теоретично обгрунтовується математичне визначення оптимальної фондоозброєності на базі виробничих функцій з урахуванням динаміки найважливіших показників господарської діяльності, представлених у вартісному вимірі. Обговорюються методологічні та прикладні аспекти використання еквімаржинального принципу з мікроекономіки для визначення оптимальної фондоозброєності в межах субституційних виробничих функцій. Доведено, що в точці оптимальної фондоозброєності гранична норма заміщення виробничих факторів дорівнює одиниці. Отриманий висновок застосовується як основа для розробки процедури пошуку оптимальної фондоозброєності за допомогою економетричних моделей, що адекватно описують взаємозв’язок часових рядів реалізації продукції, основних виробничих фондів і витрат на оплату праці на базі субституційних виробничих функцій.Використання запропонованої процедури визначення оптимальної фондоозброєності здійснюється на прикладі виробничої функції Кобба – Дугласа – Тінбергена, динамізованих CES-функції та лінійної функції. Для них наводяться методичні рекомендації щодо розрахунку невідомих параметрів, а також формули оптимальної фондоозброєності з указаними екстремальними значеннями реалізованої продукції та загальними витратами на основні виробничі фонди та оплату праці. Отримані теоретичні результати апробуються на даних машинобудування України. Підтверджується висунута гіпотеза про неоптимальну фондоозброєність у 2007–2015 рр. з точки зору обсягів реалізації галузевої продукції. Виявляється, що за аналізований період часу основні виробничі фонди були відносно у надлишку порівняно з оплатою праці працівників машинобудування. У 2016–2017 рр. започатковується позитивна тенденція в динаміці фондоозброєності галузі до певного її зниження і поступового наближення до оптимальної величини.