Постать Ярослава Мудрого в координатах української та російської історіографій

Abstract

У руслі захисту українського інформаційного простору від нав’язування російських міфів про постать Ярослава Мудрого проведено порівняльний аналіз підходів українських та російських істориків до з’ясування його ролі в державотворенні й розвитку княжої України, висвітлено основні напрями фальсифікацій та спотворень на основі методології історіографічної компаративістики. Показано, що в російській історичній науці і пропаганді, починаючи з часів В. Татіщева, М. Карамзіна, М. Погодіна, С. Соловйова та ін. до сьогодення, обґрунтовуються претензії Москви на київ­ську спадщину, заперечується роль Великого князя Київського у формуванні української державності, конструюється його образ як «собирателя русских земель» і одного з фундаторів концепції колонізаторської політики щодо розширення території Московського царства та творення «русского централизованного государства».Спростовуються глорифікація військової діяльності Ярослава Мудрого як «підкорювача інших народів», однобічні та упереджені оцінки його внеску у вироблення правових засад Києворуської держави, реформування системи влади й державного управління. Викрито мотиви замовчування в сучасній російській історичній науці ролі Великого князя в становленні й розвитку давньоукраїнської культури, писемності, освіти й духовності, яка інтерпретується як формування «русской культури» й «русского православия».Окреслено деякі нові підходи науковців щодо міждисциплінарних та джерелознавчих досліджень проблеми й подальшого розвінчування найбільш поширених фальсифікацій образу князя та його діяльності, подолання ідеологічних стереотипів та міфів, що поширювалися в українському інформаційному просторі як складника гібридної війни Росії проти України.