Abstract
У статті проаналізовано умови перебування та моральний стан інтернованого українського вояцтва у таборі Пукуличі (Польща). Доведено, що побут вояків-українців був позначений значними труднощами, що було зумовлено перенаселеністю табору, нестачею дров для обігріву бараків, неефективністю роботи санітарно-гігієнічних закладів, вкрай неякісним харчуванням та іншими обмеженнями. Все це призводило до суттєвого збільшення рівня захворюваності в таборі, але завдяки добре налагодженій медичній допомозі поширення інфекційних хвороб вдавалось швидко локалізувати. Але все це в комплексі призводило до деморалізації тих вояків-українців, які не мали стійких національно-державницьких переконань. У цих умовах величезного значення набували заходи старших військових начальників та співробітників культурно-освітніх відділів зі зміцнення морального духу інтернованих. З цією метою у таборі було організовано проведення загальних та спеціальних викладів, у середовищі козацтва ініційовано процес ліквідації неграмотності та малограмотності. Цій же меті слугувало відкриття бібліотеки і читальні на 50-60 осіб. Заходами видавничої секції у таборі було продовжено видання літературно-наукового місячника «Запорожець», у старшинському бараку поширювався сатиричний журнал «Жало». Для всіх бажаючих у таборі для вояцтва були створені умови для занять спортом та різними колективними іграми. У вільний від служби час таборяни відвідували таборовий театр, в якому заходами акторів-аматорів готувались вистави п’єс українських драматургів. Єднала таборян й українська пісня у виконанні самодіяльних таборових хорів.
Published Version (
Free)
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a call