Концептуальні засади воєнної політики в контексті реалізації стратегії національної безпеки України

Abstract

Визначено завдання воєнної політики держави в контексті реалізації положень нової Стратегії національної безпеки України. Доведено, що агресія Російської Федерації (далі – РФ) проти України змінила європейську систему управління воєнною безпекою. Існуючі протиріччя між Європейським Союзом (далі – ЄС) та РФ як нащадка СРСР після закінчення холодної війни, незважаючи на голослівні обіцянки керівництва у відданості демократичному вектору суспільно-політичного розвитку Росії, з приходом до влади В. Путіна загострилися через його бажання відродити Російську імперію у колишніх кордонах. Ці бажання було втілено під час війни з Грузією та Україною. Підкреслено, що, незважаючи на загальний осуд політики РФ, яка кидає виклик європейській спільноті, завдячуючи історичним зв’язкам та економічним вигодам, не усі країни ЄС вважають РФ агресором. Загалом, підтримуючи членство України в ЄС та НАТО, європейці не вважають необхідним допомагати Україні сучасним озброєнням. Зазначено, що у цьому контексті Україна повинна у політиці воєнної безпеки орієнтуватися переважно на власні сили, що своєю чергою потребує формування та реалізації воєнної політики, заснованої на кращих світових зразках. На основі аналізу проектів стратегічних документів визначено пріоритети, завдання та основні шляхи розвитку Сектору безпеки та оборони в контексті нових викликів та загроз.