Резерви підвищення лісистості та продуктивності культур сосни у Центрально-придніпровській височинній області

Abstract

Досліджено, що Центрально-Придніпровська височинна область відзначається надзвичайно низьким відсотком лісистості та майже суцільною розораністю. Встановлено, що за раціонального ведення лісового господарства у регіоні досліджень, резервом для підвищення лісистості є прирічкові землі, землі, непридатні для подальшого сільськогосподарського використання і землі покинутих людьми сіл, які були збудовані у басейнах водозборів великих і малих річок. Виявлено, що ліси водозбору представлені лісовими масивами, полезахисними, протиерозійними, придорожніми смугами, трапляються невеликими фрагментами на схилах долини, зрідка виходять на плакор, а серед зональної рослинності збереглися дубово-ясенево-грабові ліси. У чагарниковому ярусі має перевагу ліщина звичайна, рідше – клен татарський, бруслина бородавчаста та європейська. Водночас уздовж русла, особливо у пониззі, формуються заплавні вербово-тополеві ліси, а у верхів'ях водозабору – заплавні вільшняки. З'ясовано, що для підвищення продуктивності соснових насаджень Чигиринського бору у випадках, коли догляд своєчасно не здійснювався і лісостан формувався в умовах високої повноти, інтенсивність рубань для середньовікових і пристигаючих насаджень доцільно підвищити на 1015 %. Наступні прийоми доглядових рубань необхідно проводити традиційними селекційними методами через 4 роки, оскільки простежується зміна глобальної температури за останні 175 років у бік потепління. Висвітлено наслідки введення робінії псевдоакації як міжквартального бар'єру за залісення Чигиринських пісків. Пропонуємо як систему протипожежних заслонів проти поширення вогню у соснових культурах у ролі міжквартальних бар'єрів використовувати насадження берези повислої, а не робінії псевдоакації. Земельні наділи покинутих людьми сіл пропонуємо заліснювати деревостанами на типологічній основі з урахуванням головних лісотвірних порід місцевості.