Наукове обґрунтування гранично допустимої концентрації нового інсектициду спіромезіфену у воді модельних водойм

Abstract

раціональне використання пестицидів є важливою та дуже складною справою, тому впровадження полютантів в сільське господарство повинно враховувати економічну, соціальну і, особливо, екологічну сфери. Наявність нормування та регламентації засобів хімічного захисту рослин в обʼєктах навколишнього середовища (воді, рослинах, ґрунті, повітрі робочої зони та атмосферному повітрі) є законодавчо необхідною умовою у використанні пестицидів. Адже, наявність залишкових кількостей препаратів у воді, продуктах харчування може призводити до виникнення різного роду захворювань та порушень в організмі людини. Метою нашого дослідження було нормування нового інсектициду спіромезіфену у воді модельних водойм для використання у господарсько-питних та культурно-побутових цілях. При обґрунтуванні гранично допустимої концентрації сполуки нами було використано загальноприйняті методичні підходи, лабораторні та натурні методи оцінки води за органолептичними (кольоровість, забарвлення, запах, прозорість, каламутність, піноутворення) і загальносанітарними показниками (біохімічне споживання кисню, чисельність водної мікрофлори, азот аміаку, азот нітритів, азот нітратів, рівень розчиненого кисню, активна реакція води). Також був розрахований санітарно-токсикологічний показник небезпечності спіромезіфену для досліджуваних проб води. Отримані результати дослідження за здатністю впливу спіромезіфену на органолептичні властивості води (запах в 2 бали при 20 і 60 °С), процеси нітрифікації та амоніфікації дозволили встановити лімітуюче значення на рівні 0,002 мг/дм3. За вмістом розчиненого у воді кисню, впливом на реакцію води (pH) і за значенням максимально недіючої концентрації (як санітарно-токсикологічного показника шкідливості) була обґрунтована величина – 0,02 мг/дм3. При здійсненні вивчення динаміки біохімічного споживання кисню та росту і розвитку сапрофітної мікрофлори виявлено вплив спіромезіфену в концентраціях 0,02 та 0,002 мг/дм3. Відповідно, саме ці зазначені процеси стали лімітуючими критеріями при встановленні гранично допустимої концентрації спіромезіфену у воді модельних водойм, яка склала 0,0002 мг/дм3 (за загальносанітарним показником).