Державна політика розвитку механізмів саморегулювання в сфері соціально-економічних відносин у будівництві

Abstract

Акцентовано увагу на актуальності питання формування ефективного механізму саморегулювання в сфері соціально-економічних відносин у будівництві, що потребує здійснення аналізу наукових досліджень та дасть змогу формувати альтернативні рішення, беручи до уваги міжнародний досвід. Узагальнено інформаційні ресурси, що представляють наукові розробки вітчизняних і закордонних вчених. Визначено сутність міжнародних підходів до формування і реалізації механізмів саморегулювання в сфері соціально-економічних відносин у будівництві. Вказано на необхідність свідомої передачі державою частини функцій із нормативно-правового регулювання соціально-економічних відносин у будівництві недержавному сектору. Зазначено, що у Німеччині, Великобританії, США саме саморегулюючим організаціям належать функції з ліцензійного забезпечення господарської діяльності, яка пов’язана зі створенням будівель та споруд, проведенням професійної атестації. Зауважено, що таку процедуру професійної атестації проходять архітектори, інженери-проектувальники, інженери технічного нагляду та експерти, що дає змогу врегулювати допуск на ринок цих категорій осіб тощо. Доведено, що зазначені організації (т. зв. палати) володіють певними владними повноваженнями, що, як правило, є монопольними повноваженнями держави. Обґрунтовано, що для впровадження світових тенденцій та підтримки напряму подальшого роздержавлення національної системи нормативно-правового регулювання соціально-економічних відносин у галузі будівництва необхідно посилити інституційну спроможність організацій саморегулювання та удосконалити законодавче підґрунтя, щоб мати можливість впровадити європейські та кращі світові моделі його організаційної структури.