Західні історики "Росії" та Криму: Чому вони продовжують використовувати імперіалістичні та расистські рамки?

Abstract

У статті досліджуються та розкриваються основні постулати імперських концепцій «Росії», які присутні у працях західних істориків, котрі зображували її як гомогенну національну державу, а не як багатонаціональну імперію. А також російсько-імперські і расистські концепції історії Криму та кримських татар. Крим зображується в них як «споконвічна» частина «Росії», кримські татари – як не корінний народ, а «росіяни» – як «рідний народ» Криму. Західні вчені, що пишуть про «Росію», ніколи не змінювали свого підходу після розпаду СРСР. «Російська історія», написана західними вченими, продовжує формулюватися в російській імперській та націоналістичній історіографії як Київська Русь-Володимир-Суздаль-Московiя-Царська імперія-СРСР, і Російська Федерація як завершальний етап. Не існує жодної західної історії національної держави Російської Федерації, як, наприклад, історії Франції, Італії чи України. Тому західні історики «Росії» ігнорують західні історії України Ореста Субтельного, Пола Р. Магочі, Сергія Плохи та інших, а також історії, написані українськими істориками. Означена ситуація призвела до виникнення двох важливих наслідків. По-перше, Україну значною мірою ігнорують, за винятком таких подій, як Перяславський договір 1654 р., що призводить до зображення історії України як-то частини «російської» історії. По-друге, Крим зображується як «російська» територія, а анексія Росії в 2014 році вважається поверненням туди, куди вона належить. Перший заперечує Україну з її окремою історією і створює образ штучної країни, яка є частиною «Росії», а другий ігнорує історію Криму до анексії Росії в 1783 році. Тому західні історики Росії пропагують імперіалістичні та расистські рамки для «російської» історії.