Кардіопротективні властивості торакальної паравертебральної блокади в гострому періоді закритої торакальної травми різного ступеня тяжкості

Abstract

Вступ. Адекватність аналгезії при тяжкій закритій торакальній травмі (ЗТТ) забезпечується регіонарними методами знеболювання, одним із яких є торакальна паравертебральна блокада (ТПБ), яка вже довела свою ефективність. Проте не наведені дослідження впливу ТПБ на перебіг саме ушкодження серця після ЗТТ. Мета. Виявлення впливу ТПБ, проведеної в гострому періоді ЗТТ, на перебіг первинних і вторинних травматичних ушкоджень серця. Матеріали та методи. Контрольоване проспективне нерандомізоване дослідження засновано на аналізі лікування 82 постраждалих із ЗТТ: 70 (85,4 %) чоловіків, 12 (14,6 %) жінок, віком 53 (45, 65) роки. Групи сформовані за тяжкістю ЗТТ, де у підгрупах («a», «b») порівнювалася ефективність системної аналгезії (нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та опіоїд) і ТПБ, проведеної у гострому періоді й надалі упродовж 4–5 діб. 1-ша групa — Injury Severity Score (ISS) — 16,0 ± 4,4 бала, APACHE II — 11,7 ± 3,6; 2-га група — ISS — 17,1 ± 3,9 бала, APACHE II — 13,8 ± 4,1; 3-тя група — ISS — 18,5 ± 4,9 бала, APACHE II — 14,5 ± 2,3. Результати. ЗТТ (ISS — 18 (14, 20) балів) із контузійним ушкодженням легенів І і ІІ ступеня у 62 (76 %) постраждалих (у 22 % виявлено на 1-шу добу, у 79 % — на 2-гу — 3-тю добу) ускладнювалася струсом чи забоєм серця до 70 % спостережень, післятравматичною міокардіо­дистрофією у ранньому та відновлювальному періодах — майже в усіх постраждалих. На електрокардіограмі (ЕКГ) — субендокардіальні та субепікардіальні зміни, пробіжки тахікардії, екстрасистоли, неспецифічні зміни кінцевої частки шлуночкового комплексу, ознаки інфаркту міокарда травматичного походження, а також і ІІ типу через крововтрату (у 2 пацієнтів). Не виявлено різниці ЕКГ-ознак між гемодинамічно стабільними і нестабільними пацієнтами. Застосування НПЗЗ та опіоїду (n = 43, підгрупи «а») достатньою мірою не усувало біль і гіпоксемію, зберігався периферичний вазоспазм (загальний периферичний судинний опір (ЗПСО) — 1987 ± 159 дин/с · см2), тахікардія (86 ± 13 уд · хв–1), зменшення роботи серця (серцевий індекс (СІ) — 2,71 ± 0,27 л/м2 · хв). Застосування ТПБ (n = 39, підгрупи «b») одразу знижувало біль на 68 ± 7 %, забезпечувало ліпше SрО2 95,6 ± 1,7 % проти 94,1 ± 1,5 % та РаО2/FіО2 340 ± 25 проти 312 ± 50 у підгрупах «а», що поєднувалось зі зменшенням тахікардії (80 ± 7 уд · хв–1) та периферичного судинного опору (ЗПСО — 1692 ± 157 дин/с · см2; p = 0,01) при одночасному сприятливому збільшенні продуктивності серцевої діяльності (СІ — 3,1 ± 0,17 л/м2 · хв). На 5-ту добу на фоні ТПБ РаО2/FiО2 був вищий, ніж у підгрупах «а» — 380 ± 28 % проти 362 ± 27 %; SрО2 — 96,8 ± 0,7 % проти 95,1 ± 1,1 % (p = 0,02). Висновки. ТПБ, проведена одразу в гострому періоді ЗТТ через усунення болю і гіпоксемії, має кардіопротекторну дію, що виявляється в антиаритмічному та протиішемічному ефектах, запобігаючи ускладненому перебігу струсу чи забою серця, зменшуючи прояви первинної і вторинної посттравматичної міокардіодистрофії.