Рівень циркулюючих імунних комплексів у хворих на дифузний токсичний зоб за умов лікування радіойодом

Abstract

Дифузний токсичний зоб — автоімунне захворювання, обов’язковими ознаками якого є стійка підвищена продукція тиреоїдних гормонів і дифузне збільшення щитоподібної залози (ЩЗ) різного ступеня. Причинами розвитку дифузного токсичного зоба (ДТЗ) є автоімунні процеси, тобто формування агресії антитіл проти тканини власної ЩЗ. Мета роботи — визначення впливу радіойодотерапії на вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у хворих на тиреотоксикоз. Матеріал і методи. Визначали кількість ЦІК у 34 хворих на ДТЗ (хворобу Грейвса) та в 49 пацієнтів із тиреоїдний раком (група порівняння). Вимірювали рівні ЦІК напередодні, через 6 днів, 1 і 6 місяців після введення радіойоду. Результати. У пацієнтів із тиреотоксикозом після введення йоду‑131 кількість ЦІК протягом усього періоду обстеження практично не змінювалась. У хворих на рак ЩЗ введення лікувальних активностей йоду‑131 спричинило зростання вмісту ЦІК із максимальним рівнем через 1 місяць після введення. Висновки. Різниця вмісту ЦІК після радіойодотерапії у хворих на ДТЗ і тиреоїдний рак, вочевидь, є наслідком введення різних доз йоду‑131: хворі з тиреотоксикозом отримували радіойод, активність якого була в межах від 380 МБк до 784 МБк, тоді як активність йоду‑131 у хворих на рак ЩЗ була значно більшою — від 2640 МБк до 6000 МБк.