Abstract
В роботі зроблено огляд різних методів місцевого лікування синдрому діабетичної стопи. Проведено аналіз робіт, дизайн і методи яких відповідають критеріям доказової медицини. Відзначено, що більшість досліджень були низької методологічної якості. Існують проблеми з чіткою оцінкою через різний ступінь компенсації цукрового діабету, супутньої патології (тобто гетерогенності клінічного матеріалу), що пов’язане з повільною реакцією виразок на різні методи терапії, а також із визначенням кінцевих точок контролю та лікування.
Highlights
The paper presents an overview of different methods of topical treatment
design and methods of which match the criteria of evidence-based medicine
most of the studies were of poor methodological quality
Summary
У невеликому (n = 41) відкритому рандомізованому контрольованому дослідженні [6] використання гідрохірургічної системи Versajet скорочувало час хірургічної обробки порівняно з контрольною групою, проте переваги методу щодо прискорення загоєння виразок упродовж 12 тижнів не підтвердилися. У великому рандомізованому контрольованому дослідженні (n = 317) зі сліпою оцінкою результатів лікування [7] не було відмінностей у відсотках загоєння діабетичних виразок протягом 24 тижнів, у потребі в ампутаціях та частоті вторинного інфікування при використанні трьох засобів — стерильних пов’язок на під-. Використання місцевого протимікробного засобу (гранул тобраміцину) після трансметатарзальної ампутації стопи в нерандомізованому когортному дослідженні [10] порівняно з контрольною групою вірогідно зменшувало потребу в подальших хірургічних ревізіях рани, але оскільки дослідження було ретроспективним, цей ефект міг бути зумовлений іншими неврахованими впливами. На користь антисептичних перев’язочних матеріалів та аплікацій зібрано мало доказів щодо їх ефективності у загоєнні діабетичних виразок стоп
Published Version (
Free)
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have