Законодавчі колізії правового регулювання адміністративного примусу в діяльності Національного банку України та шляхи їх усунення

Abstract

Мета: Виявлення законодавчих протиріч та прогалин щодо застосування Національним банком України санкцій до банків, а також розроблення обґрунтованих пропозицій, спрямованих на усунення відповідних правових недоліків. Результати: Співставлення мети регулювання банківського, що покладається на НБУ, та мети регулювання в інших сферах економіки держави дає підстави стверджувати про наділення державою НБУ «надфункцією», здійснення якої більш правильно відносити до компетенції Верховної Ради України як єдиного державного законодавчого органу, уповноваженого на формування національної системи норм права, у тому числі в різних сферах суспільного життя країни (включаючи банківську). Виходячи з загальноправової доктрини, уважаємо, що викладене в Законі України «Про Національний Банк України» положення щодо визначення основної мети банківського регулювання потребує уточнення, зокрема шляхом заміни самого терміну «банківське регулювання» категорією «банківське правове регулювання». При цьому метою останнього необхідно визначати – упорядкування суспільних відносин в банківській сфері. Убачається доцільним закріпити сам термін «банківське правове регулювання» та його трактування передусім в базовому галузевому законодавчому акті – Законі України «Про банки та банківську діяльність». У роботі акцентується, що найбільш дискусійним напрямом банківського регулювання є «відповідальність за порушення банківського законодавства». В результаті аналізу чинного законодавства констатується, що нині в одній особі (НБУ) збігаються повноваження трьох організаційно різних рівнів: по-перше, щодо прийняття рішення про ліквідацію банку; по-друге, щодо виконання цього рішення (зокрема, шляхом внесення запису про ліквідацію банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців); по-третє, щодо здійснення контролю та нагляду за процесом виконання рішення про ліквідацію банку. Крім того робиться висновок, що правовому статусу Національного банку України в банківській сфері (відносно діяльності банків) характерні риси, сукупність яких визначають цей орган влади одночасно як 1) регулятора; 2) контрольно-наглядовий орган; 3) орган з судовими повноваженнями. Обговорення: Порівняльно-правове дослідження дозволило дійти висновку, що правова модель, яка сформована в законодавчих актах та які становлять правову основу банківської сфери, та зокрема застосування до банків ліквідаційних санкцій, не відповідає положенням Конституції України. Вирішення виявленої правової колізії пропонується здійснити двома основними способами.