Порівняльна ефективність гормональної пульс-терапії при рецидивуючому та вторинно-прогредієнтному типах перебігу розсіяного склерозу з різним характером прогнозу

Abstract

Досліджено ефективність пульс-терапії глюкокортикоїдами (ГКТ) у 70 хворих на етапі прогресування при вторинно-прогредієнтному типі перебігу (ВПТ) розсіяного склерозу з невизначеним (30 осіб, 21 жінка і 9 чоловіків) і несприятливим (40 осіб, 36 жінок і 4 чоловіки) прогнозом. Проведено 249 курсів ГКТ-терапії, у тому числі при невизначеному прогнозі — 75 і несприятливому прогнозі — 174. Аналіз ефективності лікування проводився з урахуванням наступних клінічних показників: тривалість етапу прогресування до моменту проведення дослідження; варіанти і темпи прогресування; швидкість прогресування, ступінь інвалідизації за шкалою EDSS. Ефективність лікування на етапі прогресування при ВПТ у хворих з різним характером прогнозу оцінювалася з урахуванням наступних критеріїв: тривалість етапу прогресування до моменту останнього курсу ГКТ; варіанти прогресування (неухильне, рецидивуюче, поступальне); порівняльна оцінка тривалості ремісій (на рецидивуючому етапі при майбутньому ВПТ) і/або стабілізації (на етапі прогресування) після першого і перед останнім курсом ГКТ; динаміка балів за шкалою інвалідизації EDSS після першого і перед останнім курсом ГКТ; швидкість прогресування. Результати лікування у хворих з невизначеним прогнозом ВПТ показали помірну ефективність (21 особа) з формуванням більш доброякісного поступального варіанту прогресування і низьку ефективність (9 осіб) з менш сприятливим — рецидивуючим варіантом прогресування. Значно менш ефективною (низька ефективність — у 12 осіб, відсутність ефективності — у 28 осіб) ГКТ-терапія виявилася у хворих з несприятливим прогнозом ВПТ, які характеризувалися найменш сприятливим неухильним (21 особа), рецидивуючим (17 осіб) і чергуванням неухильного і рецидивуючого (2 особи) варіантів прогресування. Таким чином, проведені дослідження показали, що ефективність ГКТ-терапії при ВПТ залежить від характеру прогнозу, який визначається складною взаємодією клінічних показників, що мають прогностичне значення, а також рядом генетичних факторів, що вимагають свого подальшого вивчення.