Порівняльна ефективність гормональної пульс-терапії при рецидивуючому та вторинно-прогредієнтному типах перебігу розсіяного склерозу з різним характером прогнозу. Повідомлення I. Ефективність гормональної пульс-терапії в дебюті та на рецидивуючому етапі п

Abstract

Проведено дослідження ефективності пульс-терапії глюкокортикоїдами (ГКT) в дебюті та на рецидивуючому етапі (РЕ) у 98 хворих з розсіяним склерозом (РС): 28 осіб (24 жінки і 4 чоловіки) з невизначеним прогнозом при рецидивуючому перебігу (РП) — 1-ша група; 30 осіб (21 жінка і 9 чоловіків) з невизначеним прогнозом при вторинно-прогредієнтному перебігу (ВПП) — 2-га група; 40 осіб (36 жінок і 4 чоловіки) з несприятливим прогнозом при ВПП — 3-тя група. Проводився облік наступних клінічних показників: вік, тривалість захворювання, вік дебюту, тяжкість дебютів, тривалість ремісії після дебюту, тривалість рецидивуючого етапу, тяжкість і число рецидивів на РЕ, середня частота рецидивів і тривалість ремісій на РЕ, ступінь інвалідизації за шкалою EDSS. Проведено 287 курсів ГКТ-терапії: при невизначеному прогнозі РП — 98 (у дебютах — 9, на РЕ — 89); при невизначеному прогнозі ВПП — 99 (у дебютах — 3, на РЕ — 96); при несприятливому прогнозі ВПП — 90 (у дебютах — 8, на РЕ — 82). Клініко-діагностичні критерії ефективності лікування в усіх групах хворих включали динаміку регресу неврологічної симптоматики під впливом першого курсу ГКТ-терапії на етапі дебютів; порівняльну оцінку тривалості ремісії після дебюту при прийомі і без прийому ГКТ; середню частоту рецидивів на РЕ під впливом повторних курсів ГКТ-терапії; тривалість ремісій після 1-го курсу гормональної терапії; тривалість РЕ залежно від тривалості ремісій після першого курсу ГКТ-терапії. У групі хворих з невизначеним прогнозом РП додатково враховувалися: тривалість ремісій перед останнім курсом ГКТ; швидкість прогресування на РЕ; динаміка балів за шкалою інвалідизації EDSS після 1-го і перед останнім курсами ГКТ-терапії. Проведене дослідження показало, що в процесі лікування клінічні показники, що характеризують перебіг дебютів і РЕ, зазнають складної системної реорганізації залежно від типу перебігу та характеру прогнозу. Найбільш ефективною гормональна терапія виявилася при невизначеному прогнозі РП. Для цієї групи хворих було виділено дві категорії ефективності лікування: висока (у 17 осіб) і помірна (в 11 осіб). Критерієм ефективності лікування служила позитивна динаміка більшості клінічних показників. Вона проявлялася швидким і повноцінним регресом неврологічної симптоматики в дебютах, збільшенням тривалості ремісії після дебюту, зменшенням частоти і тяжкості рецидивів на РЕ, збільшенням числа хворих з величиною середньої частоти рецидивів < 1,0, збереженням мінімального неврологічного дефіциту, низькою швидкістю прогресування, нерізкою негативною динамікою балів за шкалою інвалідизації EDSS. У результаті зазначеної реорганізації збільшувалась тривалість РЕ і відбувалося запобігання безпосередньої загрози трансформації РП у ВПП.