Модуляція протизапальної активності Кеторолаку за умов фармакодинамічної взаємодії з Гідазепамом й Амітриптиліном і структурно-динамічні властивості мембран еритроцитів на тлі больового синдрому

Abstract

Численні патологічні стани супроводжуються больовим синдромом, що потребує фармакологічної корекції. З метою посилення ефективності, зокрема, нестероїдних протизапальних засобів як знеболювальних і протизапальних препаратів нерідко застосовують препарати допоміжної (адʼювантної) терапії. Зважаючи на можливі психоемоційні розлади та порушення цілісності мембран, що можуть спостерігатися за больового синдрому, слід з’ясувати, чи доцільне застосування транквілізаторів та/або антидепресантів з аналгезуючими препаратами з метою зменшення проявів запалення та для покращання структурно-динамічних властивостей мембран клітин. Мета дослідження – вивчити аналгезуючу, протизапальну та мембраностабілізуючу дію денного транквілізатора Гідазепаму та класичного трициклічного антидепресанту Амітриптиліну на тлі больового синдрому за умов комбінованого застосування з ненаркотичним аналгетиком Кеторолаком. Результати проведених досліджень свідчать про наявність фармакодинамічної взаємодії між нестероїдними протизапальними препаратами та транквілізаторами й антидепресантами на тлі гострого больового синдрому. Гідазепаму та Амітриптиліну властива знеболювальна дія на тлі больового синдрому, спричиненого введенням формаліну, водночас вони не впливають на протибольову активність Кеторолаку й їхня власна аналгетична активність не змінюється за комбінованого застосування з Кеторолаком порівняно з монотерапією транквілізатором чи антидепресантом. Кеторолаку притаманна протинабрякова (протизапальна) активність за умов больового синдрому, індукованого хімічним агентом. Гідазепам сприяє зменшенню, а Амітриптилін – посиленню набряку як за самостійного, так і за комбінованого застосування з Кеторолаком. Гідазепам і Кеторолак за окремого й комбінованого застосування виявляють мембраностабілізуючі властивості, про що свідчить зниження константи зв’язування зонда АНС з мембраною еритроцитів до норми та захисна дія щодо структури глибинних гідрофобних ланок мембран еритроцитів. Амітриптиліну не притаманний позитивний вплив на структурно-динамічні характеристики мембран на даній моделі запального процесу. Отримані знання можуть бути врахованими за створення нових та оптимізації існуючих схем застосування аналгетиків та ад’ювантних лікарських засобів за больового синдрому хімічного генезу.