РОЛЬ ТЕСТУВАННЯ ФУНКЦІЙ СПІНАЛЬНИХ ЦЕНТРІВ СЕЧОВИПУСКАННЯ ТА ДЕФЕКАЦІЇ В ВИБОРІ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ПОЄДНАНОЮ НЕЙРОГЕННОЮ ПАТОЛОГІЄЮ НИЖНІХ СЕЧОВИХ ШЛЯХІВ ТА ДИСТАЛЬНИХ ВІДДІЛІВ ТОВСТОЇ КИШКИ ЗАЛЕЖНО ВІД ТОНУСУ НЕРВОВО-М’ЯЗОВИХ СТРУКТУР

Abstract

У статті представлено роль тестування функцій спінальних центрів сечовипускання та дефекації у виборі методів лікування хворих із поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів та дистальних відділів товстої кишки залежно від тонусу нервово-м’язових структур.Мета дослідження – підвищити ефективність лікування хворих із поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки.Матеріали і методи. Для досягнення мети було обстежено 127 хворих із поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки. Чоловіків та жінок поділили на дві основні групи залежно від стану тонусу детрузора та дистального відділу товстої кишки. Для запису електроміографії (ЕМГ) при вивченні бульбокавернозного рефлексу (БКР) було використано електроміограф “Медікор M-440”. За допомогою цього апарату попередньо було проведено обстеження 19 здорових чоловіків та 18 жінок, які склали контрольну групу. Створення цієї групи випливало з необхідності вивчення нормальних функціональних показників бульбокавернозного м’яза (БКМ). За допомогою електроміографа “Медікор M-440” проведено такі методи досліджень: визначення потенціалу дії БКР у спокої з метою виключення змін у досліджуваному м’язі, далі визначали безпосередньо БКР, а потім вимірювали латентний період (ЛП) БКР.Результати досліджень та їх обговорення. При обстеженні чоловіків першої групи середній показник полакіурії до лікування склав (5,2±1,1) раза, ніктурії – (4,1±0,9) раза на добу, імперативні позиви – (2,1±0,4) раза на добу, а імперативне нетримання сечі відмічали (1,9±0,3) раза на добу. Показник оцінки опитувальника PPB C склав (4,4±0,5) бала. При оцінці симптомів клінічних проявів патології дистальних відділів товстої кишки у чоловіків ми спостерігали наступне, а саме, запор був у хворих (4,5±0,2) раза, нетримання газів – (4,6±0,2) раза, нетримання рідкого калу в пацієнтів – (2,7±0,1) раза, нетримання твердого калу в чоловіків – (1,6±0,1) раза. При оцінці опитувальника CRAD I-8 ми отримали у цієї групи хворих до лікування (18,8±0,2) бала. При проведенні оцінки бульбокавернозного рефлексу, його латентний період у хворих цієї групи склав (41,8±1,7) м/с. Отримані дані дозволили розробити та оптимізувати методи лікування залежно від стану тонусу нервово-м’язових структур нижніх сечових шляхів та дистальних відділів товстої кишки.Висновки. У пацієнтів другої групи підвищення тонусу нервово-м’язових структур за гіперрефлекторним типом при невеликих об’ємах сечі та калових мас може бути патогенетичним механізмом нейрогенних розладів нижніх сечовидільних шляхів і дистальних відділів товстої кишки. Одержані результати були основою для обґрунтування принципів диференційного лікування хворих із поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки.