Manifestations Of Androgen Excess Research Articles

Ovarian steroid cell tumors, not otherwise specified: analysis of nine cases with a literature review

BackgroundOvarian steroid cell tumors (SCTs), not otherwise specified (NOS), are rare, with few large studies. The purpose of this study was to analyze the clinical features, prognosis, and treatment choices for these patients of different age groups.MethodsThis was a retrospective study. We identified nine cases of ovarian steroid cell tumor, not otherwise specified, confirmed by post-operative histopathological examination, and analyzed clinical features, surgical procedures, and follow up outcomes. We also reviewed cases reports of ovarian steroid cell tumors, not otherwise specified.ResultsA total of nine cases were included. The age range was 9–68 years (mean, 41.89 ± 19.72 years). Clinical features included virilization, amenorrhea, abdominal pain, vaginal bleeding, isosexual precocious puberty, Cushing’s syndrome, and abnormal weight gain with elevated testosterone levels. The follow up interval ranged 5–53 months and no recurrence was observed.ConclusionOvarian steroid cell tumors covered all age groups, with manifestations of androgen excess. Younger patients appeared to have a more favorable prognosis, which provided more opportunities for these patients to pursue treatment options that will preserve reproductive function.

Некласична вроджена гіперплазія кори надниркових залоз унаслідок дефіциту 21-гідроксилази: лабораторні критерії діагностики й контролю ефективності лікування (частина 2)

Некласична вроджена гіперплазія кори надниркових залоз (НВГКНЗ) унаслідок дефіциту 21-гідроксилази є однією з актуальних причин гіперандрогенних проявів у різні вікові проміжки часу. Своєчасна діагностика цього захворювання потребує обов’язкового включення визначення базальних рівнів 17-оксипрогестерону (17-ОПГ) у комплексне обстеження пацієнтів різних вікових груп із клінічними проявами надлишку андрогенів. Особливо це важливо при обстеженні дівчаток-підлітків і жінок репродуктивного віку з клінікою гіперандрогенії. В обов’язковий комплекс обстеження жінок при встановленні діагнозу синдрому полікістозних яєчників має входити виключення некласичної ВГКНЗ відповідно до всіх світових рекомендацій. При отриманні рівнів 17-ОПГ у діапазоні 2–10 нг/мл необхідно провести пробу з козинтропіном, що визнана у світі як стандарт діагностики ВГКНЗ. Діагностичним порогом постановки діагнозу ВГКНЗ унаслідок дефіциту 21-гідроксилази є рівень 17-ОПГ, базальний чи стимульований у пробі, понад 10 нг/мл. Проведення генетичного тестування — визначення мутацій у гені CYP21A2 — є важливим і необхідним інструментом не тільки підтвердження діагнозу, але й визначення тактики лікування пацієнта з діагнозом некласичної ВГКНЗ і виявлення ризиків появи класичної форми в майбутньої дитини за наявності алелі, пов’язаної з класичною формою вродженої дисфункції кори надниркових залоз у майбутніх батьків. За основу лабораторних критеріїв постановки діагнозу взято рекомендації останнього керівництва Congenital Adrenal Hyperplasia Due to Steroid 21-Hydroxylase Deficiency: An Endocrine Society Clinical Practice Guideline, 2018.

Некласична вроджена гіперплазія кори надниркових залоз унаслідок дефіциту 21-гідроксилази: лабораторні критерії діагностики й контролю ефективності лікування

Некласична вроджена гіперплазія кори надниркових залоз (НВГКНЗ) унаслідок дефіциту 21-гідроксилази є однією з актуальних причин гіперандрогенних проявів у різні вікові проміжки часу. Своєчасна діагностика цього захворювання потребує обов’язкового включення визначення базальних рівнів 17-оксипрогестерону (17-ОПГ) у комплексне обстеження пацієнтів різних вікових груп із клінічними проявами надлишку андрогенів. Особливо це важливо при обстеженні дівчаток-підлітків і жінок репродуктивного віку з клінікою гіперандрогенії. В обов’язковий комплекс обстеження жінок при встановленні діагнозу синдрому полікістозних яєчників має входити виключення некласичної ВГКНЗ відповідно до всіх світових рекомендацій. При отриманні рівнів 17-ОПГ у діапазоні 2–10 нг/мл необхідно провести пробу з козинтропіном, що визнана у світі як стандарт діагностики ВГКНЗ. Діагностичним порогом постановки діагнозу ВГКНЗ унаслідок дефіциту 21-гідроксилази є рівень 17-ОПГ, базальний чи стимульований у пробі, понад 10 нг/мл. Проведення генетичного тестування — визначення мутацій у гені CYP21A2 — є важливим і необхідним інструментом не тільки підтвердження діагнозу, але й визначення тактики лікування пацієнта з діагнозом некласичної ВГКНЗ і виявлення ризиків появи класичної форми в майбутньої дитини за наявності алелі, пов’язаної з класичною формою вродженої дисфункції кори надниркових залоз у майбутніх батьків. За основу лабораторних критеріїв постановки діагнозу взято рекомендації останнього керівництва Congenital Adrenal Hyperplasia Due to Steroid 21-Hydroxylase Deficiency: An Endocrine Society Clinical Practice Guideline, 2018.

HYPERANDROGENISM IN THE ADOLESCENT

Problems of hyperandrogenism are becoming increasingly recognized in the female adolescent. Manifestations of androgen excess can have both far-reaching metabolic implications and significant effects on body image. At a crucial time in personality development, these problems should not be taken lightly. A common pathophysiology associated with androgen excess is PCOS. Awareness of this fascinating syndrome and its metabolic implications can alert health-care professionals so that the adolescent's metabolic, physical, and psychological needs are best addressed. Individualization of treatment is the rule. Team approaches to the diagnosis and treatment of the disorder have proven effective in reversing pathophysiology that has led to hirsutism.

Clinical and biological phenotypes in late-onset 21-hydroxylase deficiency.

We analyzed data from 20 patients with late-onset 21-hydroxylase deficiency (LOHD). Three clinical phenotypes could be distinguished among the 18 women. Seven (39%) presented with clinical features suggesting polycystic ovarian disease (PCOD). However, despite androgen levels similar to those of patients with typical PCOD, high serum LH to FSH ratios were not consistently found. Seven other women (39%) presented with isolated hirsutism, suggesting idiopathic hirsutism. The remaining 4 women (22%) had no manifestations of androgen excess and were considered to have the cryptic form of LOHD. Serum 17-hydroxyprogesterone (17-OHP) and androgen levels were similar in the 3 phenotypes, suggesting that the clinical expression of LOHD in women is modulated by individual factors, such as androgen sensitivity. The 2 men were detected by family study and were clinically normal. Since clinical diagnosis of LOHD is impossible, we concentrated on hormonal data with the aim of providing guidelines for the biological diagnosis of LOHD. Assay of basal serum 17-OHD at 0800 h in both sexes and in the early follicular phase in women was sufficient to establish the diagnosis of LOHD in most patients. If doubtful results are obtained, i.e. serum 17-OHP levels between 2 and 5 ng/ml, an ACTH test must be performed. Post-ACTH serum 17-OHP levels exceeding 10 ng/ml confirm the diagnosis of LOHD. Such results should avoid confusion with heterozygotes for 21-hydroxylase deficiency, whose frequency is high within the general population and may be even higher in patients with idiopathic hirsutism or PCOD.

Pure gonadal dysgenesis: Studies of in vitro androgen metabolism

In the syndrome of pure gonadal dysgenesis, clitoromegaly is frequently present even when there are no other manifestations of androgen excess. A few cases have been reported with marked virilism, and the source of the androgen excess has been shown to be the streak gonads. Although the streak gonads contain several cell types, the lutein-Leydig cells have been theorized to be a source of testosterone synthesis. We report a case of pure gonadal dysgenesis with clitoromegaly in which pure nests of the lutein-Leydig cells were obtained from a gonadoblastoma and in which the conversion of 14C-androstenedione to 14C-testosterone by these cells was compared with that in an area of the gonad that contained no lutein-Leydig cells (germinoma). The data suggest that the lutein-Leydig cells contain 17-hydroxysteroid oxidoreductase and thus are capable of converting androstenedione to testosterone. The lutein-Leydig cells demonstrated a tenfold greater conversion of 14C-androstenedione to 14C-testosterone than the area that contained no lutein-Leydig cells. Thus, the lutein-Leydig cells are a potential source of gonadal testosterone in this patient.