Узагальнено міжнародний досвід реформування систем оподаткування доходів у воєнних і поствоєнних умовах, зокрема, проведено порівняння підходів до реформування систем оподаткування доходів у США, Швеції, Данії, Франції і Великій Британії. Розглянуто приклади, які демонструють, що, попри той факт, що податки на багатство в багатьох країнах Європи і світу характеризувалися низькою бюджетною ефективністю (не приносили значних бюджетних надходжень і при цьому вимагали суттєвих адміністративних витрат), тактика оподаткування надприбутків широко практикувалася тривалий час навіть після закінчення війни, зокрема, у постпандемічний період і в умовах сучасної енергетичної кризи в країнах ЄС.Систематизовано основні погляди на оподаткування багатства фізичних осіб – не стільки як загрози відпливу капіталу і дестимулювання капіталовкладень, скільки як важливої складової податкової системи, що в поєднанні з іншими податками на доходи і майно сприяє відновленню рівномірності розподілу багатства і мінімізує можливості для податкових ухилень. Акцентовано увагу на застосуванні країнами ЄС податку на надприбутки як солідарного одноразового загальноєвропейського податку у відповідь на глобальну соціально-економічну кризу, спричинену негативними наслідками пандемії COVID-19 і зростанням цін на енергоносії через воєнну агресію РФ. Обґрунтовано ключові вимоги, яким має відповідати податок на багатство фізичних осіб, для його запровадження в Україні, що передбачає встановлення неоподатковуваного мінімуму на високому рівні, а також його поширення не лише на резидентів України, а й на громадян інших країн, що володіють активами на її території, з метою підвищення його прогресивності й бюджетної ефективності.
Read full abstract