Мета: Однією з найактуальніших тенденцій у захисті програмних кодів є їх маркування. Завдання полягає у створенні специфічних цифрових «водяних» знаків, які дозволяють розрізняти копії однієї програми. Такі знаки можуть знайти використання для захисту авторських прав, нумерування копій програмних кодів, моніторингу розповсюдження програм, а також для задач інформаційної безпеки у процесі клієнт-серверних комунікацій. Методи: Використано методи цифрової стеганографії, адаптовані до програмних кодів як текстових об’єктів. Метод знаків однакового нарису трансформовано до методу елементів однакової семантики для можливості використання у текстах програм, оскільки вони мають відмінності від звичайних текстів. Вжито принцип динамічного формування міток, що надало програмам ознак поліморфності. Результати: Досліджено комбінаторну ємність вибірок та перестановок, застосовних до програмних кодів. Показано, що набір з 5-7 поліморфних змінних є достатнім для більшості сучасних мережних завдань. Наведено та обговорено алгоритми створення та відновлення міток. Алгоритми ґрунтуються на вибірках імен змінних та перестановках у порядку їх оголошення. Алгоритм вибірок було оптимізовано щодо обчислювальної складності. Наведено фрагменти програм мовою РНР, що реалізують запропоновані алгоритми. Дискусія: Запропонована у роботі методика дозволяє розрізняти усі з’єднання клієнта із сервером. У разі виявлення клону мережного ресурсу, використання запропонованої методики може надати інформацію про включені мітки, а відтак, дані про ІР, дату та час, автентифікаційні дані клієнта, який здійснив копіювання ресурсу. Впровадження поліморфних стеганографічних міток має покращити показники інформаційної безпеки мережних комунікацій.