Стверджується, що екзистенціальний аналіз дозволяє подолати в дослідженні те провалля, що виникло поміж екзистенціальною основою феномена свободи, її “першим явленням” і призначенням як певного відчуття і стану людської істоти та тими смислами, що виникають згодом у різних системах взаємовідносин соціально-економічної, політичної реальності, реальності духовного світу тощо. Багатозначність і множинність визначень свободи і пояснюється специфікою процесів формування сенсу цього феномену, коли кореневе, першопочаткове явище сенсу не має.

У статті висвітлено соціально-політичні аспекти творчості грузинського філософа-шістдесятника Мераба Мамардашвілі. Показано, що мамардашвілівське розуміння політичного та соціального збігається із первинним, давньогрецьким розумінням обов’язку громадянина – піклуватися про соціальне благо, брати активну участь у громадському житті полісу. Наголошено на важливості соціально-політичного виміру філософської спадщини філософа, на розкритті ним метафізичних засад політичної несвободи громадян в умовах тоталітарного режиму. Соціальне буття та справедливість, на думку Мамардашвілі, потребують повної присутності особистості та її безперервної мислиннєвої і моральної праці, водночас, свобода, добро, справедливість є квазіпредметними символами та умоосяжними речами, народженими через спільний досвід існування людей в умовах громадянського суспільства.

Здійснений релігієзнавчий аналіз положень католицької соціальної доктрини щодо проблематики війни з огляду на контекст триваючого військового протистояння поміж Росією та Україною. Зауважено, що в Компендіумі соціальної доктрини католицької Церкви, як і в її Катехизмі, йдеться про умови законного захисту, а не справедливої війни. Такі умови визначені та обгрунтовані, виходячи з ментальності християнських народів, представників Євро-атлантичного цивілізаційного кола. Настанови щодо законного захисту та ведення війни в цілому не дають вичерпних рецептів у ситуації, коли нападники практично нехтують всіма християнськими нормами, проте чітко окреслюють належне як для християн ставлення до проблематики війни, і припускають застосування сили як останній аргумент проти агресорів. Перипетії сучасної війни Росії проти України, зокрема її гібридні характеристики, спонукають до уточнення й доповнення католицької соціальної доктрини. У цьому процесі мають бути враховані рефлексії українських католицьких священнослужителів з даної проблематики, основані на осмисленні практичного досвіду теперішньої дійсності.

Стаття містить огляд VІ міжнародної науково-практичної конференції “Філософія релігії та медицини в постсекулярну добу”, присвяченій наступним питанням й проблемам: питання релігії та медицини у житті і творчості святителя Луки (В. Ф. Войно-Ясенецького); методологічні та історичні аспекти взаємозв’язку релігії та медицини у сучасному суспільстві; здоров’я людини в контексті підходів філософії, релігії та медицини; релігія та клінічна медицина; актуальні проблеми біоетики та біомедичної етики в сучасному релігійному дискурсі; релігія як соціально-духовна детермінанта індивідуального та громадського здоров’я; філософія релігії та медицини: сучасні виклики в умовах воєнного стану.

У статті аналізуються шляхи формування української ідентичності, структура даного поняття. Показано динаміку змін у самоототожненні громадян України, обумовлену кризовими процесами, що відбуваються в суспільстві. Подано історичні чинники, які детермінують самоідентифікацію жителів різних регіонів країни. На прикладі окремого села на Буковині показано тривале мирне співіснування представників різних національностей, релігійних конфесій, мов. Приклад Донбасу ілюструє вплив мешканців окремого регіону на соціальне життя Радянського Союзу, згодом України. Аналізуються процеси, що відбуваються у релігійному житті країни, де кризи сприяють екуменізму. На історичному прикладі дисидентського руху шістдесятників показано, як українська ідентичність стає свідомим вибором, який доводиться відстоювати. На прикладі Національного медичного університету імені О. О. Богомольця показано, як формується українська самоідентифікація молодого покоління майбутніх лікарів.

Дане дослідження розглядає проблематику недоказовості та застарілості навчальних програм у медичних закладах вищої освіти на прикладі української системи. Авторка проаналізувала думки та враження студентів на основі анонімного опитування щодо недоліків радянської спадщини у навчанні. Дослідження засвідчило наявність низки перешкод, з якими стикаються студенти-медики у вивчені класичних та сучасних підходів до медицини, а також вплив таких методів на якість підготовки майбутніх лікарів. Висвітлено необхідність оновлення методичної та навчальної складових медичної освіти та впровадження сучасних стандартів для покращення якості медичної практики.

The interaction between European philosophy and medicine during historical periods of the New Time, the Enlightenment era and XX-XXI century is highlighted in the article. Special attention is paid to the influence of research in the world outlook and motivation basis of human activity, conducted by the main philosophers of the classical and modern time; on the formation of theoretical and axiological basis of modern medicine, as well as the concept of interrelation of human’s mental and physiological health. The main aspects of theoretical research in ontology (or metaphysics), gnoseology (epistemology), methodology, social philosophy and ethics connected to medicine theory and practice are also discussed in the article.

Стаття є чи не першою в українському академічному релігієзнавстві науковою розвідкою християнства в Україні доби нинішньої російсько-української війни. Автор накреслює можливі умови щодо появи в царині українського християнства після Перемоги над рашизмом нової теологічної системи, за прикладом тієї, яка започаткувалась у західному християнстві по завершенні ІІ Світової війни. Водночас у статті розкривається ряд застережень, які можуть, якщо на них не зреагувати вже сьогодні, унеможливити конструктивний розвиток зазначеного богослов'я.

The loss of a close person is accompanied by various emotional, cognitive, behavioural, physical, spiritual and social reactions. The process of grieving therefore has an impact not only on the course of grief, bereavement itself, and the perception of losses, but also on the human being generally. In accordance with experts, grieving after a loved one who died of the virus that causes COVID-19 is specific. In most cases, it is characterized by a lack of personal contact with a seriously ill person due to infection and quarantine measures during hospitalization, and later a characteristic ban on personal farewells or touching due to the potential threat of infection. In addition, this specifics is accompanied by reflections on how the infection occurred in the first place, or anger at the lost person for not being careful enough, or anger at the health system that provided help to the sick loved one. The paper takes into account the aforementioned as a starting point for the presentation of grief and bereavement, which also takes place in the space of social media during the pandemic. The article seeks to contribute to the overall concept of pastoral bereavement support and contemporary digital support for grief and bereavement. It can be achieved by presenting the possibilities of online support for mourners in the context of the French philosopher Vladimir Jankélévitch's (1977) relational model of death. Rabatel and eventually Floréa referred to this issue and started the research on the announcement of death in the media. The goal of such studies was to show that the conventional media focuses on the death of distant people that "doesn’t concern us" (i.e., "third person death"), whereas new technologies give the opportunity and space to talk about the death of close people (i.e., "second person death") as well as one's own death (i.e., "first person death"). The text presents the online space as a place where pastoral care and accompanying the mourners or grieving men is not only possible but also beneficial.

В статті здійснено спробу порівняльної характеристики емпатії в допомагаючих професіях з метою з’ясування особливостей лікарської емпатії. Автор вбачає можливість диференціації видів професійної емпатії відповідно до специфіки емпатогенної (екзистенціальної) ситуації., що дозволяє виявити структурну розбіжність допомагаючої поведінки в праці фахівців різного профілю з урахуванням певної природи допомоги, як психологічної, так і практичної. Компаративний метод показав вплив емпатогенної ситуації на зміни в структурі і процесуальності різних видів професійної емпатії. Поширена в сучасному дискурсі тенденція до універсалізації теоретичної моделі емпатичних процесів розглядається як одна із причин невиправданих спроб “розчленування емпатії”, дистанціювання практичної діяльності професійної допомоги від емпатії. Показано, що в складній структурі допомагаючої поведінки, що поєднує психологічну і практичну допомогу, певні форми допомоги можуть мати домінантний характер, інші – підлеглий. В динамічному аспекті структурна єдність психологічної і практичної допомоги в певних видах професійної емпатії, зокрема, в лікарській емпатії визначає специфічні алгоритми її реалізації з елементами дискретності. Автор відзначає значущість професійно-рольових аспектів формування емпатичних навичок майбутніх лікарів, акцентує розуміння рольового виміру професійної лікарської емпатії як один з запобіжників емоційного вигорання, виявляє гносеологічний потенціал лікарської емпатії, її філософсько-антропологічну основу.