THEORETICAL FRAMEWORK FOR STUDY OF SOCIO-COMMUNICATION SPACE OF CULTURE

Viktoriya Dobrovolska

doi:10.32461/2409-9805.4.2019.189867

Abstract

The purpose of the article is to reveal the theoretical framework of the study of the socio-communicationspace of culture and its constituents: infrastructural, content-related, and subject-based. Methodology ofthe study comprises the application of general scientific methods: analysis, synthesis, logical and statisticalmethods, study outcome visualization method. Application of analysis, synthesis, logical approach allowedto substantiate the socio-communication space of culture, as a system. Scientific novelty covers the sociocommunicationspace of culture during the mastering of information technologies in the performance review,as a constituent of the social communication system. The socio-communication area of culture is consideredas a complex system having infrastructural, content-related, and subject-based constituents, which contributesto any new information and ensures communication in vertical and horizontal slices. Conclusions. Thesocio-communication space of culture is a complicated system, which provides communication not only inthe vertical and horizontal slices but also contributes to new information creation, has synergism quality,and is in a dynamic, sometimes even bifurcation, development. Relatively, the development process makes asignificant impact on global and regional social operations, bears both amenities and substantial risks, withoutconscience of the inevitability of which, no further research studies are possible. The socio-communicationspace of culture has fundamental functions, infrastructural, content-related, and subject-based constituentsdefined by contemporary and advanced capabilities of information technologies, by the need for documentcommunication development. Complexity and multidimensionality of the socio-communication space of culturecause the necessity for further development of the theoretical and methodological framework of study thereof.The study of a new space of culture is a reasonable need for public management that should be implementedusing record management.

Highlights

Добровольська Вікторія Василівна, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент, доцент кафедри культурології та інформаційних комунікацій Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв
The purpose of the article is to reveal the theoretical framework of the study of the socio-communication space of culture and its constituents: infrastructural, content-related, and subject-based
Kholod, who attracted attention to the documentary aspect of social communications as «art concerned with organizationally regulated document system, their clusters, mass media means products and information technologies ensuring the realization of information processes and intentions in the direct participation of communication process participants» [11, p. 35]. He classifies social communications, as a system of manipulations. Such communication approach is a model one and, generally, may be applied for the study of sociocommunication space of culture that requires substantiation of cognitive capacities of the approaches to perception, which are based on general philosophic categories for complex research of communication space of culture

Summary

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІОКОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ КУЛЬТУРИ

Мета статті розкрити теоретичні основи дослідження соціокомунікаційного простору культури та його складових: інфраструктурної, змістової та суб’єктної. Наукова новизна роботи полягає у висвітленні соціокомунікаційного простору культури на етапі освоєння інформаційних технологій у функціональному зрізі як складової частини системи соціальних комунікацій. Розглянуто соціокомунікаційний простір культури як складну систему, яка має інфраструктурну, змістову і суб’єктну складову, сприяє. Створенню нової інформації та забезпечує її обмін у вертикальному і горизонтальному зрізах. Соціокомунікаційний простір культури – це складна система, яка не лише забезпечує обмін інформацією у вертикальному і горизонтальному зрізах, а й сприяє створенню нової інформації, володіє властивістю синергії та перебуває в стані динамічного, подеколи, навіть, – біфуркаційного розвитку. Соціокомунікаційний простір культури має власні функції, інфраструктурну, змістову та суб'єктну складові, які визначаються сучасними і перспективними можливостями інформаційних технологій, необхідністю розвитку документної комунікації. Складність і багатоаспектність соціокомунікаційного простору культури зумовлює необхідність подальшого розроблення теоретико-методологічних засад його дослідження. Добровольская Виктория Васильевна, кандидат наук по социальным коммуникациям, доцент, доцент кафедры культурологии и информационных коммуникаций Национальной академии руководящих кадров культуры и искусств

ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ИССЛЕДОВАНИЯ СОЦИОКОМУНИКАЦИОННОГО ПРОСТРАНСТВА КУЛЬТУРЫ

Conclusions

Список використаних джерел