Abstract

Проаналізовано музичну мову Сонати для скрипки і фортепіано ор. 19 В. Косенка з погляду символіки. Розглянуто зв’язок зі стилістикою О. Скрябіна, С. Рахманінова і, водночас, стилістичні ознаки фольклорного мелосу. Знайдено паралелі з образами українських пісень «Ой, журавко, журавко» та «Не буду ся віддавати», які символізують підсвідомий виразовий комплекс національного в музиці. Виявлені: слов’янський графічний символ «шістки»; символіка числа «7»; кольорово-тональна символіка; алюзія до творчості П. Тичини. Ці якості характерні для полістилістичної основи музичної творчості періоду 20-х років ХХ століття. Підкреслено, що романтизм, неофольклоризм і символізм – основні джерела становлення світогляду митця. Багатостильові аспекти Сонати засвідчують, що композитор відчував і втілював у своїх творах найновіші західноєвропейські мистецькі тенденції, що дає право називати його модерновим композитором 20-х років ХХ століття. Надаючи Сонаті сакрального значення та змісту, який можна прочитати лише між рядків, В. Косенко виводить українську камерну музику на рівень найвідоміших західноєвропейських зразків.

Full Text
Paper version not known

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call