Abstract
Basing on the philosophers that are primarily associated with speculative realism (Graham Harman, Quentin Meillassoux, Iain Hamilton Grant, and Ray Brassier), the author of the article examines the place of this phenomenon in the context of contemporary philosophy. The discourses concerning these thinkers are structured according to the central tendencies, or motives, of the philosophical thought that is close to speculative realism. The research shows that these tendencies are as follow: realism, anti-Kantianism, materialism, anti-anthropocentrism, and philosophical attention to mathematical and natural sciences. Speculative realism is an ontological realism that affirms the possibility of human thought to know a thought-independent reality. Thus, it is anti-Kantian by its nature. However, for the most part, philosophers associated with speculative realism propose to transgress the Kantian frame through the radicalization of (post)Kantianism itself. Speculative realism is often considered along with new materialism, but this concept is too wide and polisemantic today to provide considerable clarification concerning the nature of speculative realism. The latter is also characterized by its opposition to anthropocentrism, but this relation is not homogenous among speculative realists and, moreover, is somehow paradoxical, as their speculative stance reserves for humans the noblest ability: to know a thought-independent reality. Finally, the attempt to philosophically engage with natural and mathematical sciences plays a significant role in most of the examined philosophical projects. Speculative realism is inscribed in the speculative shift, or speculative turn, that is happening in the contemporary continental philosophy. This shift is a change in the attitude of the philosophical community towards the questions about “reality in itself” and about the “Great Outdoors.” The relevance of such problems is being restored, and they are becoming the subject of emerging realistic and speculative projects.Manuscript received 06.09.2020
Highlights
Вислів «спекулятивний реалізм» завдячує своїм існуванням однойменній конференції, що відбулася 2007 р. в Голдсмітівському коледжі Лондонського університету
Усі вони наголошували на важливості відновити філософські дискусії щодо реальності самої по собі, тобто щодо реальності, як вона існує незалежно від форм її даності людині
Усі три описані тенденції досить тісно пов’язані між собою: сьогодні, говорячи про матеріалізм, часто зазначають про його антиантропоцентричний порядок денний – намагання мислити агентність нелюдського і вийти за межі кантіанської концентрації на способах даності світу
Summary
Що передовсім асоціюються зі спекулятивним реалізмом (Ґрема Гармана, Квентіна Меясу, Іена Гамільтона Ґранта і Рея Брасьє), автор статті досліджує місце цього явища в контексті сучасної філософії. Автори виділяють три різновиди цього «нового» матеріалізму: віталістичний (що походить від дельозівського спінозизму і представлений Джейн Беннет), негативний (такий, що заперечує нерозривну зв’язаність мислення і буття і розглядає матерію як нереляційно зовнішню щодо думки; представники – філософи, асоційовані зі спекулятивним реалізмом) і, нарешті, перформативний, або агентний (agen tial), матеріалізм, головною представницею якого є Карен Барад. Що ж стосується негативного матеріалізму (тобто власне спекулятивного реалізму), то він «взагалі не ма теріалізм, через його непохитний нереляційний раціоналізм, який відрізає думку від матерії» Таке протистояння антропоцентризму є дуже характерним для значної частини сучасної континентальної філософії, причому саме тієї частини, що близька до нових різновидів матеріалізму і спекулятивного реалізму.
Sign-in/Register to view highlights & summary Sign-in/Register to access full text options 
Free) 
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a call
