Abstract
This Article advances the thesis that international human rights law (IHRL) has strayed from its formative purpose. This purpose, as formulated by the Formative Aim Thesis (FAT), is to give expression and effect to an underlying morality of human rights, insofar as it is appropriate to do so, through the medium of individual legal rights ascribed to all human beings. This Article elaborates on two main ways in which IHRL has deviated from the FAT: (1) a tendency to ignore the vital distinction between human rights (which have associated obligations) and universal human interests or values more generally; and (2) an insufficiently critical promotion of both the legalisation and, morespecifically, the judicialisation of human rights. This Article tentatively suggests that these internal deviations within IHRL may partly explain some of the external resistance IHRL has encountered, in the form of what is generally referred to as a “populist backlash.” One element in rescuing human ights today is saving them from the deformations they have undergone at the hands of IHRL
Highlights
Права людини завжди під тиском, такий тиск здійснюють щонайменше на двох рівнях. Перший рівень – це той, на якому права людини усвідомлюються як суворі моральні стандарти: права, які звичайні моральні міркування, об’єктивно, хоч і помилково, розкривають нам як такі, що ними володіють усі люди просто в силу своєї належності до людства.1 Якщо права людини розглядаються як універсальні моральні.
Перше є одним із прав серед інших; останнє є багатоцільовим, яке лежить в основі багатьох видів прав, серед яких право на здоров’я (те саме стосується і таких інтересів, як автономія, яка також лежить в основі багатьох видів прав людини, а, отже, не може служити основою для індивідуалізації їх нормативної сфери).54 Належний спосіб індивідуалізації окремих видів прав людини полягає не просто в посиланні на профіль інтересів, яким вони служать (оскільки вони часто будуть дуже схожі в разі абсолютно різних прав), але і по відношенню до змісту зобов’язань, пов’язаних з ними.55 У випадку права людини на здоров’я ці зобов’язання найкраще інтерпретувати як такі, що належать до медичного лікування, заходів громадської охорони здоров’я та соціальним детермінантам охорони здоров’я.56 Отже, з цієї точки зору, тортури, хронічне безробіття, позбавлення базової освіти та дискримінація за ознакою статі можуть бути порушенням прав людини, яке чинить серйозний негативний вплив на здоров’я, але разом з тим не є порушенням
Що в світлі такого підходу, про який докладно говорилося вище, критики політичного значення права людини на здоров’я відхилили його на тій підставі, що воно являє собою «вимогу на кошти, яка не має природного обмеження, оскільки будь-хто з нас зміг би стати здоровішим за рахунок більшої турботи».65 Ця критика досягла б своєї наміченої мети, якби широке тлумачення прав людини як інтересів було виправдано з точки зору ТУМ, але це не так.
Summary
Права людини завжди під тиском, такий тиск здійснюють щонайменше на двох рівнях. Перший рівень – це той, на якому права людини усвідомлюються як суворі моральні стандарти: права, які звичайні моральні міркування, об’єктивно, хоч і помилково, розкривають нам як такі, що ними володіють усі люди просто в силу своєї належності до людства.1 Якщо права людини розглядаються як універсальні моральні.
Sign-in/Register to view highlights & summary Sign-in/Register to access full text options 
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a callDisclaimer: All third-party content on this website/platform is and will remain the property of their respective owners and is provided on "as is" basis without any warranties, express or implied. Use of third-party content does not indicate any affiliation, sponsorship with or endorsement by them. Any references to third-party content is to identify the corresponding services and shall be considered fair use under The CopyrightLaw.
