Safeguarding of the Intangible Cultural Heritage in Terms of Globalisation: International Practice and Ukrainian Realities

Ihor Hryhorchak

doi:10.32461/2226-3209.2.2020.220337

Abstract

The purpose of the article is to elucidate the main stages of theoretical understanding of the protection of cultural heritage living part in the history and regulatory sphere and UNESCO role in this regard as well as in the comprehensive analysis of the current state of intangible cultural heritage protection in Ukraine. The methodology of the research is based on the historical method, which allows considering the evolution of the formation of international legal foundations for the protection of intangible cultural heritage; a comparative method by which the comparison of international and domestic practices in the preservation and promotion of intangible cultural heritage took place. The scientific novelty of the article is to be found in the clarification of management and legal issues associated with the national conditions for the implementation of the UNESCO Convention for the Safeguarding of the Intangible Cultural Heritage. Conclusions. The study revealed that Ukraine has delayed institutionalization of the intangible cultural heritage. Given the fact that in recent times the requirements for the inclusion of material cultural heritage objects in the UNESCO list have increased, one can predict that the same situation will befall the objects of its intangible part. Considering the above, the national government authorities who have been delegated with powers of safeguarding the intangible cultural heritage should adhere more strictly to UNESCO criteria when drafting an application for the UNESCO Intangible Cultural Heritage Representative List.

Highlights

The methodology of the research is based on the historical method, which allows considering the evolution of the formation of international legal foundations for the protection of intangible cultural heritage; a comparative method by which the comparison of international and domestic practices in the preservation and promotion of intangible cultural heritage took place
The scientific novelty of the article is to be found in the clarification of management and legal issues associated with the national conditions for the implementation of the UNESCO Convention for the Safeguarding of the Intangible Cultural Heritage
The study revealed that Ukraine has delayed institutionalization of the intangible cultural heritage

Summary

Introduction

На відміну від матеріальної частини культурної спадщини, НКС є динамічною, а не статичною, носить не «музейний» характер, а розглядається як жива спадщина, що має конкретних представників традицій, які виступають їх головними носіями. Підвищена останнім часом увага різних інституцій, науковців і громадськості до проблем, що стосуються нематеріальної частини культурної спадщини, пов’язана не тільки з її суттєвою вразливістю і намаганням світової спільноти охороняти її для культурного розмаїття та передачі нащадкам, а й збереженням НКС як потужного комунікаційного засобу спілкування між народами. Метою статті є з’ясування основних етапів теоретичного осмислення охорони живої частини культурної спадщини в історії та нормативноправовій сфері й ролі в цьому ЮНЕСКО, а також проаналізувати сучасний стан охорони НКС в Україні.

Objectives

Results

Conclusion