Abstract

У статті досліджується релігійне життя православних на Закарпатті в 1914-1916 рр. Автор прослідковує вплив Другого Мараморош-Сиготського процесу на розширення православного руху на території нинішньої Закарпатської області. Спираючись на архівні джерела у тексті доведено, що результати процесу, незважаючи на їх жорстокість, не призвели до припинення православ’я. Трибунал призвів до зворотного ефекту, викликавши співчуття у світової громадськості та населення українських комітатів Австро-Угорщини. Проаналізовано наявну джерельну базу, котра локалізована в українських та румунських архівах. Автор зазначає, що історіографія питання є досить скупою, дана проблема недостатньо вивчена. Особлива увага приділена аналізу вироку, вказано терміни ув’язнення та розміри штрафів. У статті прослідковано ставлення угорської влади до засуджених на судовому процесі. На основі аналізу джерел автор довів, що влада незаконно продовжила термін перебування православним, котрі перебували у в’язницях. Вивчається місіонерська робота ієромонахів Амфілохія, Матфея та Серафима, котра розгорнулася на території кількох комітатів. Автор стверджує, що влада задля припинення їхньої діяльності провела арешти та мобілізацію. Спираючись на документи з архіву в Бая Маре, у статті охарактеризовано методику контролю над православними з боку влади. Вона полягала у стеженні, обов’язкових явках в жандармерії, арештах. Влада застосовувала послуги детективів і таємних агентів. Автор приходить до висновку, що уряд безпідставно звинувачував православних селян у зраді державі, порушуючи при цьому діюче в імперії законодавство про культи. У статті наводиться ряд прикладів підпільної діяльності православних громад в умовах гонінь.

Full Text
Published version (Free)

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call