Prevalence and clinical characteristics of gingival recession in patients with periodontitis

Abstract

Резюме. Однією з головних естетичних проблем у хворих на пародонтит є рецесія ясен, що характеризується апікальним зміщенням маргінального краю їх відносно емалево-цементної межі з оголенням поверхні кореня. Мета дослідження – визначити поширеність та основні клінічні характеристики рецесії ясен у хворих на генералізований пародонтит. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 265 пацієнтів (102 чоловіки і 163 жінки віком 20–68 років (середній вік (40,4±0,6) року)). Клінічне обстеження проведено із використанням комп’ютерної системи пародонтального зондування Florida Probe. Визначали наявність рецесії ясен, її глибину в 6 сайтах біля кожного зуба та систематизували рецесії за класифікацією Міллера (1985). Результати досліджень та їх обговорення. Серед 265 осіб виявлено 9 пацієнтів з інтактним пародонтом (3,4 %) та 256 хворих на генералізований пародонтит різного ступеня (96,6 %). Поширеність рецесії ясен серед усіх учасників дослідження склала 90,2 %, а у хворих на пародонтит – 90,6 %. Середня кількість обстежених зубів на одну людину становила (27,90±0,20) зуба. Середня кількість зубів із рецесією ясен на одну людину – (12,67±0,45) зуба або (45,8±1,6) %. Середня кількість зубів із рецесією ясен на нижній щелепі (7,01±0,26) була достовірно вище, ніж на верхній щелепі (5,72±0,25, р<0,05). Визначено підвищення середньої кількості зубів із рецесією ясен у віковій групі 51–68 років порівняно до вікових груп 20–35 та 36–50 років (р<0,001). Встановлено, що тютюнокуріння не впливає на розвиток рецесії ясен. На верхній щелепі рецесія частіше виникає на вестибулярній (щічній) поверхні зубів та у більшості випадків спостерігається біля перших молярів і перших премолярів. На піднебінній поверхні зубів найчастіше визначається оголення піднебінного кореня першого моляра. На нижній щелепі рецесія ясен у більшості пацієнтів виявлена на вестибулярній поверхні премолярів та центральних різців, на язиковій – біля центральних і бокових різців. 56,9 % осіб мали генералізовану рецесію ясен на верхній щелепі та 65,7 % – на нижній щелепі. Лише 27,2 % людей мали локалізовану рецесію ясен на обох щелепах. Згідно з класифікацією Міллера, 49,8 % обстежених мали рецесію ясен I класу ((5,40±0,47) зуба), 2,1% – II класу ((2,60±1,12) зуба), 90,8 % – III класу ((9,43±0,41) зуба) і 24,3 % – рецесію IV класу ((5,28±0,65) зуба), асоційовану з генералізованим пародонтитом II–III ступенів. Висновки. Отримані результати про високу поширеність рецесії ясен у хворих на генералізований пародонтит (90,2 %) вказують на необхідність раннього виявлення факторів ризику, удосконалення методів комплексної діагностики пародонтального фенотипу та хірургічного лікування із застосуванням сучасних методів мукогінгівальної хірургії.