Phonemic and lado-intonation analysis of Ukrainian monodic chants of the 17th – 18th century: verbal-poetic and musical patterns

Abstract

Розглянуто закономірності словесно-поетичного і музичного розвитку монодії з позиції фонемної та ладо-інтонаційної організації матеріалу. На прикладі жанру стихири, одного з найбільш поширених піснеспівів нотолінійної книги Ірмолой, показана звукова унікальність не лише музичного, але й вербального тексту. Відповідно в дослідженні піснеспіву враховуються наукові здобутки музикознавства та літературознавства. У детальному розборі поспівкової структури монодичного піснеспіву застосований ладо-інтонаційний аналіз, який дає змогу виявити ладову опорну структуру мелодичних рядків стихири. Такі елементи звукової організації матеріалу, як устій, головні та побічні ладові опори, нестійкі звуки допомагають охарактеризувати ладовий нахил композиції. Їх поява і повторність окреслюють звуковий простір піснеспіву та визначають музичні акценти, тобто пріоритети ладових тонів у межах оспіваного звукоряду. У статті порушується проблема розуміння звукової цілісності композиції. Увагу закцентовано на рівноправності розвитку двох пластів – музичного і вербального. І якщо розкриття специфіки музичного розвитку базується на вже усталених формах аналізу монодії, то для аналізу звукової організації словесно-поетичного тексту залучено методи із сфери літературознавства. У дослідженні вербального ряду застосовано фонемний аналіз. Виявлено, що методологічна структура і сутність фонемного аналізу дають повне право застосовувати його у сукупності з ладо-інтонаційним. Такий комплексний підхід дозволяє піднятись на новий рівень розуміння звукової організації монодичного піснеспіву.