Abstract
The purpose is to identify common and distinctive features of concepts and methodology of the problem of subject within different discourses, implicitly or explicitly relevant to the definition of "clinical" mode of human existence. The research methodology combines techniques of discourse analysis and basic principles of historical and philosophical studies. Originality of the research lies in definition of the clinical philosophical discourse as a special communicative process, where utterances not only focus on disease syndromes, and reveal phenomenology of inner experience of a pathological self, but also structure a certain type of sociality. Clinical discourse represents the space where the patient is treated not as a subject but as an object of disease. Ontology of clinical discourse prevails over ontology of disease, since its structures determine the notion of disease as such. Categorization of the disease, the idea of disease as a phenomenon subdued to professional authority leads to the idea of the need for patient’s isolation from the natural environment and removing him to special social institutions. The clinicist doctrines share the intention to reduce the patient’s self to its bodily dimension, while ignoring social determinants of psychological deviations. Conclusions of the study are summarized in the following positions: the current clinical discourse is based on the positivist-biological trend in humanitarian knowledge and it is the basis for the production and reproduction of medical and pharmaceutical repressive ideology; criticism of philosophical clinical discourse opens the possibility of overcoming the dominance of purely clinicist discourse; such a transformation is possible only after a paradigm shift in understanding the category of subject.
Highlights
Філософський і клінічний дискурси є досить різноплановими
Т.А. ван Дейк зауважує на тому, що «критичний дискурс-аналіз є не так складовою соціальної та політичної аналітики контекстів мовлення, як конкретною позицією щодо зловживань владою з боку медійних корпорацій
Суб’єкта дозволило виявити загальні та відмінні ознаки тематизації та методології розв’язання проблеми суб’єкта в межах різних філософських і гуманітарних теорій, імпліцитно чи експліцитно дотичних до визначення «клінічного» модусу буття людини
Summary
Мета роботи полягає у виявленні загальних та відмінних ознак тематизації та методології розв’язання проблеми суб’єкта в межах різних дискурсів, імпліцитно чи експліцитно дотичних до визначення «клінічного» модусу буття людини. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні філософськоклінічного дискурсу як особливого комунікативного процесу, смисли мовних висловлювань якого акцентують увагу не на синдромах захворювання, а виявляють феноменологію внутрішнього досвіду патологічного суб’єкта, його комунікативну взаємодію та ефекти полісуб’єктної соціальності. Клінічний дискурс представляє простір хвороби, де хворий розглядається не як суб’єкт, а як об’єкт хвороби. Категоризація хвороби, уявлення про хворобу як відповідний галузевий феномен, приводить до уявлення про необхідність ізоляції хворого із природних умов та переміщення його до соціальних штучних закладів. Висновки дослідження узагальнено в наступних положеннях: сучасний клінічний дискурс базується на позитивістсько-біологічній спрямованості знань про людину і постає одним із способів суспільного контролю, оскільки він є основою для продукування та відтворення репресивної медично-фармацевтичної ідеології; критика філософсько-клінічного дискурсу відкриває можливість зняття домінування суто клінічного дискурсу; передумовою такого зняття визнано парадигмальну зміну уявлень про суб’єкта.
Sign-in/Register to view highlights & summary Sign-in/Register to access full text options 
Free) 
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a call
