Abstract

Harmony, as one of the widespread terms of ancient Greek mythology and one of the key notions, as well as the basic methodological principle of ancient Greek Philosophy is analyzed. The mosaicity of philosophical ideas as for the harmony phenomenon was concentrated around two conceptual approaches proposed by Pifagor and Heraclite. Though, these ideas have much in common in methodological sense, Pifagor’s and Heraclite’s conceptions are qualitatively different and even contrary in the explanation of harmony essence and its role and place in the integral world functioning. Pifagor considers harmony as the initial fundamental quality of the world directed on merging, combination, coordination, as well as conciliation of contraries with its different traits. Heraclite considered the origin of the world, as a single phenomenon, not in the harmony but in eternal struggle, hostility of contraries which resulted in harmony. The hypothesis about the importance of mentioned conceptions for the development of Western European model of harmony is proposed

Highlights

  • Ключові слова: гармонія, Піфагор, гармонія і число, гармонія як змішання, поєднання, узгодження, примирення протилежностей, Геракліт, різноманітність і суперечливість, ворожнеча як породження гармонії, гармонія як вічна боротьба

  • Таке бажання людини як живої, діяльної та стражденної істоти супроводжує усе її життя, незалежно від того, як це життя складається, в яких умовах живе людина

  • Що іще в дофілософських формах свідомості виникають уявлення, які можна розглядати як джерела філософських ідей про гармонію, а тому «філософи давнини, які звернулися до проблеми гармонії, навряд чи могли пройти повз, так би мовити, «дофілософських» поглядів на природу даного явища, які вже були в ту пору, повз існуючої відмінності у підходах до питання в цілому»[5, с. 26, 27]

Read more

Summary

Introduction

Ключові слова: гармонія, Піфагор, гармонія і число, гармонія як змішання, поєднання, узгодження, примирення протилежностей, Геракліт, різноманітність і суперечливість, ворожнеча як породження гармонії, гармонія як вічна боротьба. Можна не сумніватися в тому, що вже у найдавніші часи духовні пошуки гармонії були такими ж важливими як і роздуми про сутність буття, про фундамент всього сущого, про його універсальні і остаточні причини. Другий міф розповідає про походження світу і в ньому гармонія вже виступає як таке, що протилежне хаосу – одній з першооснов всього сущого [4, с.

Results
Conclusion
Full Text
Published version (Free)

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call