Impact of sedative agents on cerebral blood flow and outcomes of hypoxic-ischemic encephalopathy in term infants

Abstract

Мета роботи . Порівняти вплив морфіну та інших седативних засобів на стан мозкового кровотоку та результати лікування гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у доношених новонароджених. Матеріали і методи . Досліджено 205 доношених новонароджених з гіпоксично-ішемічною енцефалопатією за Sarnat II-III ст. в терміні d”72 годин після пологів. Немовлята були стратифіковані за фармакологічним препаратом для медикаментозної седації під час проведення штучної вентиляції легень на групи із застосуванням морфіну (n=71) та групу порівняння (n=134), в яку увійшли оксибутират натрію, діазепам та дексмедетомідин в стандартних рекомендованих дозах. Проведений порівняльний аналіз впливу морфіну та інших лікарських засобів на стан церебральної перфузії та на результати лікування гіпоксично-ішемічної енцефалопатії. Результати і обговорення . Отримана достовірна відмінність поміж групами допплерівського індексу мозкового кровотоку RI у першу добу (0,64 [0,55-0,74] в групі морфіну та 0,68 [0,61-0,75] в групі контролю, р=0,037), і на третю добу лікування (відповідно 0,64 [0,55-0,70] проти 0,67 [0,61-0,75] при р=0,040), більш низькі показники САТ (51 [43-60] мм рт.ст. проти 56 [49-60] мм рт.ст. при р=0,017), більша у 2,2 рази частота судом (р=0,038) та вища майже у 2 рази концентрація протеїну S-100 на третю добу (р=0,029) у групі морфіну. Частота розвитку небажаного результату у вигляді церебральної лейкомаляції також була у 2 рази вище в групі морфіну (18,4%) ніж у контрольній групі (8,9%), хоча різниця виявилась недостовірною (р=0,051), але з очевидною тенденцією. Висновки . В гострому періоді гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у доношених новонароджених застосування морфіну у якості препарату седативної дії у порівнянні з іншими фармакологічними препаратами призводить до низки негативних ефектів стосовно впливу на церебральну перфузію та на кінцеві результати лікування.